Українки взяли участь у форумі жіночого лідерства в Брюсселі [ Редагувати ]
Засновниці власного бізнесу, очільниці громадських організацій та волонтерських ініціатив. Це про українок, які після повномасштабного вторгнення приїхали в Європу й змогли реалізувати свій потенціал. Цими вихідними десятки з них узяли участь у форумі жіночого лідерства в Брюсселі. Їхні історії успіху - далі в нашому сюжеті.
Брюссель, український хаб у Європарламенті. Ранок вихідного дня тут зустрічають українки, які приїхали на форум лідерства з десяти країн Європи. Серед них - представниці малого та середнього бізнесу. Ті, про кого мало говорять, але кому потрібна мотивація, відзначення та підтримка, розповідає співорганізаторка форуму Ганна Крисюк.
Ганна Крисюк, президентка міжнародної жіночої спільноти Business Women Сlub, співорганізаторка форуму:
Для нас дуже важливо було, щоб ми показували світу дійсно жінок-лідерок і підприємниць, які практики, які більшість свого часу зараз перебувають на волонтерстві та на фронті, які діляться своїм досвідом, і заради репрезентації України у світі готові жертвувати собою, своїми родинами, їхати у світ і розповідати правду про Україну на прикладах власної незламності.
Співорганізаторка форуму - Лана Пелих. Вона прибула з Києва в Брюссель після повномасштабного вторгнення. Отримала тимчасовий захист і тепер підтримує інших українок у спробах адаптуватися. Лана заснувала жіночий клуб, а також неприбуткову організацію, яка допомагає українцям працевлаштуватися та започаткувати власну справу. 20 років досвіду роботи рекрутером в Україні не минулися даром.
Лана Пелих, засновниця неприбуткової організації OpenDoors та Women's club, співорганізаторка форуму:
Діяльність, наприклад, "Open Doors", вона сконцентрована на тому, щоб зʼєднати організації, можливості конкретної країни, в нашому випадку це в Бельгії, з активними, вмотивованими жінками, українками. Дуже багато українок хочуть відкрити власну справу.
Відкрити власну справу в Європі зуміла Анна Пономаренко. Два роки тому вона з трирічною дитиною приїхала в Бельгію як біженка. Перші пів року працювала в одній із найпрестижніших і найдавніших у світі шоколадних компаній. Там задумала створити власний продукт, але здоровіший. Тепер її смаколики продають у крамницях двох продуктових мереж та в кафе.
Анна Пономаренко, засновниця власного бізнесу в Бельгії:
Тут багато шоколаду, печива, але немає корисних солодощів. І мені дуже хотілось щось повʼязане з солодощами, але з корисними солодощами. У мене зʼявилась ідея робити цукерки без цукру і робити яблучні чипси.
На Канарських островах українок підтримує Олеся Лилак-Чижович. Вона вже 30 років живе за кордоном, відкрила сімейну справу і створила Асоціацію українців "Дві Землі, Два Сонця", яка виросла з простого бажання земляків гуртуватися і разом щось робити.
Олеся Лилак-Чижович, засновниця асоціації українців на Канарських островах, власниця сімейного бізнесу:
У мене в піцерії почали робити вареники. Вареники з вишнею. І це така цікава історія, бо продавали ми вареники з вишнею з соусом "Чотири сири", уявіть собі, в італійському ресторанчику. Тому це стало таким цікавим місцем зустрічей для українців.
Асоціація надає всебічну підтримку українцям, які приїхали після початку великої війни: від юридичних консультацій - до проведення святкових заходів. Багато з них, каже пані Олеся, вже стали на ноги та відкрили власні бізнеси.
Олеся Лилак-Чижович, засновниця асоціації українців на Канарських островах, власниця сімейного бізнесу:
Я дуже горджуся нашими жінками, які сьогодні на Канарських островах, які розпочинають свої сімейні бізнеси - маленькі, вони різні. Вони починають із зовсім мінімальних своїх вкладень. Але це потрібно бачити, як вони до цього йшли, як вони готувалися і як вони сьогодні насправді процвітають.
Головне у власній справі для жінки - отримати підтримку, каже співорганізаторка форуму Лана Пелих. На її думку, досвід ведення бізнесу за кордоном знадобиться, коли українці повертатимуться додому.
Лана Пелих, співорганізаторка форуму жіночого лідерства:
Я зацікавлена в тому, щоби українки після закінчення війни повернулися додому. Мені хотілося б, щоб ми тут усе робили таким чином, щоб вони не зупинялися, а потім повернулися більш розвиненими.