З перших днів в строю: хто боронить Харківщину на танках Т-64? [ Редагувати ]

Курсанти й офіцери Харківського інституту танкових військ воюють з першого дня вторгнення. Хлопці боронили Чернігівщину й били окупантів на підступах до Харкова. Танкісти, які були в запасі, пішли на фронт добровольцями. І зараз на Т-64 боронять Харків, не даючи росіянам зайти на українську територію.

Як змінюється тактика ведення війни, і чого потребують танкові вояки - про це в матеріалі Світлани Шекери.

Вже в лютому 2022-го Харківський інститут танкових військ, за наказом, готувався до можливого вторгнення.

Олександр Серпухов, начальник військового інституту танкових військ НТУ "ХПІ":

Ще напередодні війни ми отримали відповідні розпорядження, які визначали створення зведених підрозділів. Було важко в це вірити, але задачі виконували, тому, коли грянула війна, інститут уже мав зведені підрозділи, люди вже були розподілені, техніка була вже підготовлена.

З перших днів війни і офіцери, і курсанти опинилися на фронті. Першокурсників берегли, тримали ближче до пунктів постійної дислокації. Всі інші - виконували бойові задачі.

Олександр Серпухов, начальник військового інституту танкових військ НТУ "ХПІ":

В Циркунах були курсанти четвертих-п'ятих курсів. Тільки старші, ті, хто досвідчені, ті, хто спроможні вже реально оцінити ситуацію. Курсанти 3-го курсу з початком війни якраз проходили військову практику за фахом у військах. Це була Чернігівська область, і якраз командири на місці оцінили їх рівень підготовки, вони були призначені командирами танкових підрозділів, командирами бойових машин.

Командир 2-ї танкової роти із позивним "Фердінанд", брав участь в АТО, ООС, і був звільнений в запас. Та на початку війни знову пішов добровольцем.

Леонід Кураш, командир 2-ї танкової роти військового інституту танкових військ:

Зарахувалися в підрозділ танкових, інституту танкових військ, і був екіпаж у нас самий бойовий, і самий імпарний, можна сказати, але, на жаль, 1 березня мій побратим загинув. Ми тільки вийшли з машини і був авіаудар. Але за цей час ще майор Крепченко вспів витягнути тих курсантів, які знаходились в БТРі, але, на жаль, сам він загинув.

На своєму Т-64 танкісти - гнали рашистів із Харківщини. Стріляли так багато, що зносилася танкова пушка. Довелося міняти.

Леонід Кураш, командир 2-ї танкової роти військового інституту танкових військ:

Це пушка, яка була демонтована з Т-72, трофейного російського танка. І замінена, т.щ. на моїй машині був уже ізнос канала ствола. І вона пригодилася. Вона, можливо, стріляла разів 10. А тепер вона ще в нас попрацює.

Працює проти окупантів не тільки трофейна пушка. А ще й багато трофейних снарядів.

Це снаряд 125 мм осколочно-фугасний. Після того, як противник відійшов при нашому наступі, вони це добро залишили для нас якби і подякували. Ми їм також. Так що маємо чим працювати, маємо повертати їм назад.

Цей снаряд - танкісти подарували волонтерам, які привезли допомогу. За тиждень зібрали більше мільйона гривень, на які закупили електроніку.

Антон Бречко, волонтер:

Саме необхідне - це протиударні планшети бо, як ви бачите, танк металевий, ось десь щось може битися, вони швидкі, вони себе добре зарекомендували. Ось ми привезли 45 штук, щоб вони були запасом для танкових екіпажів, ось ми привезли генератор, ми привезли старлінки, ми привезли тепловізори. Ці всі опції вони дуже хлопцям допоможуть в коригуванні вогню.

Війна стає дедалі більш технологічною. Танкових дуелей, кажуть бійці, у цих боях майже немає. Тож від електронних помічників залежить швидкість дій і точність пострілів.

Леонід Кураш, командир 2-ї танкової роти військового інституту танкових військ:

На даний час ми більш працюємо з закритих вогневих позицій. По цілях різноманітних, які надають коригувальники, відпрацюємо і мінометні розрахунки, і танкові, і БТР і зводні опорні пункти, КСП.

Танкісти запевняють, в Харків рашистів не пропустять.