Житлові квартали Гранітного обстрілюють майже щодня [ Редагувати ]

Розпочнемо наш випуск із новин на сході країни. Найгарячішою точкою на Донбасі залишається район донецького аеропорту. Російські найманці гатять по Пісках. Там зафіксовано 10 випадків порушення режиму тиші. Обстрілюють українські позиції і на Луганщині. Бандити били по Щастю, Станиці Луганській, Кримському і Золотому.

На Маріупольському напрямку під вогнем бойовиків селище Широкине. Напередодні його атакували шість разів. Якщо спочатку ворог використовував стрілецьку зброю, то під вечір понеділка перейшов на заборонений "Мінськими домовленостями" 122-міліметровий калібр. Під вогонь бойовиків також потрапили українські позиції неподалік Чермалика. Неспокійно і в Гранітному. Репортаж із цього прифронтового селища дивимося далі. 

"Ось стирчить хвостовик від міни, міна 120 мм. Це свіженьке буквально нещодавно був обстріл".

Положення хвостовика свідчить, що вогонь відкривали з окупованої бойовиками Новомар’їнки. Такі снаряди вже і в центрі села, і мало не на кожній вулиці. Селище обстрілюють майже щодня. Воно знаходиться між двох вогнів. Нашу армію і бойовиків розділяє річка Кальміус. Гранітне - це крайнє село, яке контролює українська влада. Тут майорить жовто-блакитний прапор.

"Наш прапор 600 метрів від нас. Як ми перший день вішали, то на другий день було чути вибухи місцями сюрпризами, щоб ми знімали", - розповідає військовослужбовець Збройних сил України Микола.

Наші солдати бережуть прапор, як зіницю ока. Навіть журналісти підходять до нього тільки в супроводі бійців. І відразу ж назад.

"Небажано довго перебувати тут. Працюють снайпери", - каже заступник командира 72 механізованої бригади ЗСУ Олександр Саморський.

З наближенням літа активізувалися диверсанти. Із так званої "зеленки" підходять дуже близько. Обстріли тут не вщухають.

"На відстані 100-150 метрів. Обстрілюють стрілецькою зброєю, обстрілюють мінометами, останнім часом просто по селу стріляють, не по позиціях", - каже військовослужбовець Євген.

Місцевих жителів це вже не лякає. Тут залишилися саме ті, кому просто нікуди їхати. До війни в селі мешкали майже чотири тисячі людей. Зараз - удвічі менше. З початку війни Олександр виїхав з окупованого бойовиками Тельманового. Риболовля для нього - чи не єдиний спосіб вижити.

"Карась, судак, верхоплавка. Намагаємося ловити хоч рибу, рибою харчуємося. І роботи немає, ні світла немає, ось так і виживаємо, річка рятує нас", - розповідає мешканець Гранітного Олександр Албаєв.

Молодь із селища виїхала, однак далеко не вся. Емілю - 18. Цього року він повинен був закінчити училище. Однак, війна змінила всі його плани.

"Навчався на третьому курсі, тепер документи навряд дадуть через війну", - каже мешканець Гранітного Еміль.

Старше ж покоління нарікає, що через масовані обстріли бойовиками, втратили багато худоби. Осколки ворожих снарядів знищили корів, кролів, овець.