Бельгійські пенсіонери дарують подарунки нужденним українцям [ Редагувати ]

Таємні Санти - для України. Бельгійські пенсіонери в містечку Едегем ось уже багато років поспіль надсилають подарунки та допомогу нужденним українцям. Жоден із доброчинниці не пов'язаний з Україною. Навіщо їм це? І кому який подарунок прислали до Різдва - розкаже Олена Абрамович.

Ліліан уже 84, але запевняє - працює зараз значно більше, ніж до пенсії.

Усі ці сотні коробок під її керівництвом скоро поїдуть в Україну. Щось у госпіси, дещо до психіатричних лікарень, інше - для переселенців.

Пакує все це разом з іншими пенсіонерами-волонтерами. А мотивує їх так: якщо вам погано, приходьте сюди - допомогти тим, кому гірше.

Ліліан Болаєрц, засновниця благодійної організації "Український проєкт Едегем":

У нас теж є проблеми, у кого їх нема. Але люди в Україні у значно гіршому становищу. Вони часом навіть не можуть сплатити за опалення, абощо.

Разом з іншими старенькими Ліліан допомагає Україні вже 27 років поспіль. На запитання - чому саме нам, каже - випадково.

Ліліан Болаєрц, засновниця благодійної організації "Український проєкт Едегем":

Я не знала нічого про Україну. Просто одного разу почула проповідь священника, який розказував про нужденних людей у різних країнах. Захотілося щось зробити. І в той же час один із моїх студентів саме повернувся з подорожі Україною, розказав як сутужно людям після розпаду СРСР.

Що таке "Український проєкт Едегем", у містечку, де живе Ліліан, тепер знають усі. Жителі регулярно перераховують у фонд кошти, привозять на склад речі. І не лише вживані - часом сюди здають нерозпроданий товар і місцеві магазини.

Усі, хто тут працює, ніколи не отримують фінансової компенсації. І це робить нас особливими. Люди про це знають, і це справляє на них враження. Бо ж часто у волонтерських організаціях є і професіонали на зарплатах, і перші зібрані кошти йдуть саме на них. Ми ж не беремо ні копійки.

Заощаджені гроші спрямовують на соціальні проєкти в Україні: безплатну їдальню для нужденних у Червонограді, реабілітацію колишніх засуджених у Бродах. Або ж на щось термінове, як от кисневі концентратори для українських лікарень.

Десять новеньких концентраторів, куплених фондом пані Ліліан, днями доправили на Тернопільщину.

Володимир Богайчук, координатор проєкту в Україні:

Коли ми зрозуміли, що для пацієнтів важливий кисень, ми звернулися в різні структури, благодійні організації, щоб допомогли саме Україні. Відгукнулися наші колеги з Бельгії.

Розподілили обладнання між тими, хто найбільше потребував: чотири ковідні райлікарні: Ланівецька, Теребовлянська, Заліщицька та Збаразька, а також госпіс.

Збаразькій райлікарні, де зафіксована найвища смертність від коронавірусу в області, дісталося три апарати.

Григорій Чипіль, директор КП "Збаразька ЦРЛ":

Це дуже важливі концентратори, тому що до 80 процентів хворих потребують кисневої підтримки. Але не всі можуть підключатися до кисневої точки. Є хворі розміщенні в різних місцях, в інших корпусах. Концентратори можна перенести в любу точку нашої лікарні.

Чоловік пані Ірини лежав тут, коли був пік пандемії. Тоді, пригадує, концентратори, передавали від хворого до хворого.

Ірина Козловська, дружина хворого на COVID-19:

Я почула, що збирали гроші люди в Бельгії, і навіть не працездатного віку, а похилого. Дуже приємно і навіть зворушливо - поділилися, можна сказати, своїми заощадженнями для того, щоб ми в зовсім іншій країні мали можливість лікувати хворих.

Про те, що стан справ в Україні інакший, ніж у 90, пані Ліліан знає. Навідується туди регулярно і, каже, щоразу шокована контрастами - багатством великих міст та злиднями - у малих.

Ліліан Болаєрц, засновниця благодійної організації "Український проєкт Едегем":

Україна набагато більша і в чомусь багатша, ніж наша маленька країна, насправді. Усі ці гарні будинки, у вас є заможні люди! Моя мрія - вплинути трошки на українське суспільство, змотивувати їх більше дбати про тих, хто живе на периферії.