Десятки трупів у воді та розстріли окупантами: спогади людей про підрив Каховської ГЕС [ Редагувати ]

Десятки трупів у воді та розстріли окупантами людей, які хотіли врятуватися від потопу. Так Нікіта Лісовець з Голої Пристані розповідає про те, що відбувалося вдома після того, як росіяни підірвали Каховську ГЕС. Хлопець утік із окупації рік тому, тож зараз перебуває на Закарпатті. Але в окупованому місті у нього залишилися родичі та друзі. Докладніше - Євген Соломін.

Нікіта родом з Голої Пристані, що на Херсонщині. Місто росіяни захопили торік. З окупації юнак разом із мамою втікав рікою. 

Нікіта Лісовець, переселенець з міста Гола Пристань:

Сказали, що є 5 хвилин, щоб забратися на корабель. Ми заходили в воду по пояс, було дуже холодно і над головами передавали чемодани. Потім хтось підсвітив, щоб подивитися на той корабель і нас почали обтрілювати "Гради". 

Відтоді вони на Закарпатті. Тут Уж дуже схожий на Конку, ріку, що протікала буквально в 20 метрах від будинку Нікіти там, на Херсонщині. Хлопець розказує: в окупації люди дізналися про підрив Каховської ГЕС. Звідти до Голої Пристані 60 кілометрів. 

Нікіта Лісовець, переселенець з міста Гола Пристань:

Річка, яка і в місті Ужгород знаходиться недалеко. Вона піднялась дуже швидко. Через те, що має різні рукави. На третій день вода піднялась на 5-6 метрів і місто пішло під воду.

Людям, які мешкали вздовж Дніпра, Каховського моря та ГЕС, завжди розказували, що в разі аварії, їхні оселі будуть затоплені. Але в реальність цих історій до 6 червня, коли росіяни підірвали греблю, ніхто не вірив. 

Валентина, жителька Голої Пристані:

Через те, що вода піднялась лише на 20 сантиметрів, ми думали, що у дворі її буде по щиколотки. Ближче до 11 дня вода вже була коло вікон і ми почали панікувати. Забрали речі, 16 курей, собак ми виїхали в іншу частину міста. Але за день і там все почало топити.

Окупанти і не намагалися допомагати людям. Українці самі організувалися і почали рятувати один-одного.

Нікіта Лісовець, переселенець з міста Гола Пристань:

Вони рятували людей із дахів. Рятували вдень, бо вночі російські військові влаштували комендантську годину.

Багато людей на окупованій частині Херсонщини видиралися на дахи власних будинків. Там намагалися перечекати велику воду. Але будинки з ракушняка не витримували і просто розвалювались, поглинаючи і господарів. Хтось не вмів плавати, особливо літні люди та діти. Трупами було всіяно все навкруги.

Нікіта Лісовець, переселенець з міста Гола Пристань:

Витягли 80 трупів, але ексгумація продовжується і досі. Зараз там якийсь закон вийшов, що можна ховати десь на суші, на городах. Але встановити скільки загинуло можна буде лише після деокупації, а в Олешках - дуже багато. Там цвинтар розмило. Там почала розвиватися кишечна паличка, лепотспіроз.

З Голої Пристані можна було вибратися на човні лише протягом кількох годин у перший день потопу. Далі окупанти нікого нікуди не пускали. 

Нікіта Лісовець, переселенець з міста Гола Пристань:

Вони обстріляли катери, машини і багато людей загинули, які пробували виїхати. Кількість ніхто не знає, бо вони скривають свої злочини. 

За тиждень вода почала спадати. Окупанти повиселяли людей з уцілілих та сухих будинків. Та заселяються туди самі. Люди з Голої Пристані їдуть в Залізний Порт, Скадовськ. У Крим – рашисти.

Нікіта Лісовець, переселенець з міста Гола Пристань:

Там стоїть кордон. Оцей концентраційні табори, де вони фільтрують людей, особливо чоловіків. Щоб в телефоні нічого не було. Тим паче про потоп. А за три дні до того, вони везли машинами вибухівку. І це легко доказати. 

Так тепер виглядає будинок Нікіти в Голій Пристані. Аналогічна ситуація і у сусідів.

В будинку неможливо перебувати, тут жахливий сморід. Стеля у трьох кімнатах обвалилась. Всі меблі можна викинути, вікна потріскалися. Навкруги п'явки, черв'яки, шафи повиносила вода на город чи до сусудів.

У Голій Пристані у Нікіти лишилися друзі та рідня. Хлопець каже, що періодично з ним спілкуються. Знайомі з окупації передають, що тримаються з усіх сил, мріють про визволення та чекають..