Леонід Кучма. Людина, яку ми не знали [ Редагувати ]

Ці рідкісні кінокадри – з родинного архіву: Леонід Кучма разом з дружиною відпочиває на дачі під Дніпропетровськом. Він уже не прем'єр, але ще не президент. Людмила Кучма з одного боку всім серцем хвилюється за чоловіка, з іншого – усією душею проти, щоб він повертався в політику. Наче відчуває: як тільки це станеться – життя всієї родини "круто" зміниться.

Людмила Кучма, дружина Л. Кучми:

- Я всегда говорила, всегда была права: "Не надо идти в политику". Уважаемый человек был, занимался бы техникой, все бы его любили. Техника всегда нужна. Что такое политика? Работай, не работай - одинаково. Что не работаешь - плохо, что работаешь - чем лучше?

Це та сама дача, але 15 років потому. Вони приїхали сюди на наше прохання, щоб згадати, якими були перші хвилини перемоги. Саме тут, на чотирьох, а не на стандартних шістьох сотках, вони дізналися: Леонід Кучма став президентом. До речі, тоді він був ще не КУчма. Він був КучмА.

Дмитро Табачник, голова Адміністрації президента України (1994-1996):

- Фамилия очень древняя, она происходит еще из 16 века, и с этой фамилией жили, воевали целый ряд интересных персонажей казацкой истории. И в Украине, и в славянском языке, и в украинском языке ударение ставится на последний слог. Но вхождение в роль президента началось с изменения фамилии. И так днепропетровский директор КучмА стал президентом Украины КУчмой.

Леонід та Людмила познайомилися в колгоспі, майже на грядці. Молодих фахівців заводу "Південний машинобудівний" відрядили на сільгоспроботи. Вона – дівчина з міста, тільки закінчила технікум. Він – сільський хлопець, нещодавно здобув університетський диплом і став комсоргом.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Увидел я первый раз - стоит симпатичная, красивая девушка. И я на нее глаз условно положил, и вдруг оказалось, что мы в одной бригаде.

Людмила Кучма, дружина Л. Кучми:

- С первого взгляда любви не было, потому что он начал сразу порядок наводить, дисциплину. А нам это не очень нравилось, ну подумаешь, раз опоздали, ну подумаешь, два опоздали. При очередном нашем опоздании он строго сказал, чтобы это было первый и последний раз. Сказал - как отрезал.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Она не привыкла к крестьянскому труду, а я в этом деле, как говорится, собаку съел и с детства привык работать.

Незвична до фізичної праці дівчина намагалася виполювати грядки якнайліпше, але завжди тягнулася в "хвості". До того ж, на пекучому сонці до пухирів згоріли шия та плечі.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- А прополка кукурузы или свеклы, когда на улице жара под 30 градусов, - дело не очень приятное. Но она идет, каждую травинку щиплет.

Людмила Кучма, дружина Л. Кучми:

- Он был у нас бригадиром и проявил себя. Во-первых, дисциплину наладил, а во-вторых, привез палатки, магнитофон, гитару.

Вони цілий рік придивлялися одне до одного. Леонід залицявся. Просто, але надзвичайно красиво.

Людмила Кучма, дружина Л. Кучми:

- Например, на день рождения он мог купить в ботсаду красивый-красивый букет. Как ухаживал? Так как он жил в общежитии, человек он был бедный. Я его очень часто в театр приглашала, а он отказывался все время. Потом я думаю: может быть, у него денег нет. Так я возьму билеты. А он говорит: "Нет, нет, нет!" Оказывается, у него костюма не было!

Навіть весільну подорож, відпочинок у Сочі, молодим організували батьки. А коли закінчилися гроші - у молодят лише й було, що 100 карбованців - Кучма, майстер найскладнішої картярської гри преферансу, запропонував перевірений спосіб заробити. Грав щовечора з військовими відставниками. І щоразу вигравав.

Юрій Мошненко, однокурсник Л. Кучми:

- Кучма - действительно мастер преферанса. У него это здорово получалось: аналитический ум. И еще одно - ему везло, или, как говорят преферансисты, "перло". Когда брал мизер, то взятка, то есть "прикуп" приходил нужный. Ну, знаете, везло. Как у нас КБ "Южное" говорило: "Кучма знает что-то, чего мы не знаем".

Легко грати - тяжко перемагати. Про те, як складно було в перші дні президентства, не знає ніхто. Зовні здається – весь світ біля ніг, а під ногами – червоний килим. Насправді світ вони бачили лише з вікон президентського літака. У перші роки президентства іноземних візитів було багато...

Людмила Кучма, дружина Л. Кучми:

- Вначале мне казалось, что будет очень трудно. А потом мне это как-то легко было. Единственное, это было трудно Роману. Он был маленький, и когда мы были дома, мы с ним часто играли. И вдруг мне нужно было собираться и улетать. Он кричит: "Бабуля, останься". А я говорю: "Ромик, бабушка закончилась. Началась жена президента".

У кожному візиті невимушений вихід із автівки – насправді до хвилини вирахований етап операції. Кожна затримка ламає всі плани охорони та розклад відвідин. Президент, який очікує на свого колегу на дві хвилини більше, ніж зазначено в протоколі - це не скандал, а надзвичайна ситуація. Президент і перша леді не мають права на втому чи хворобу.

Людмила Кучма, дружина Л. Кучми:

- Вот мы были с визитом в Америке. Посмотрите, какие все счастливые. Здесь я стою с температурой под 39, у меня воспаление среднего уха. А там - фотографирование с президентом и его супругой. И такая длинная, длинная очередь была, и так положено было по протоколу. А мне так плохо было.

Пізніше, 1999-го, під час других президентських перегонів Леонід Кучма зізнається: "Я – не політик, я – ракетник". Ця фраза миттєво стане крилатою. Під час першого президентства ракетник вивчав ази політичного мистецтва.

Дмитро Табачник, голова Адміністрації президента України (1994-1996):

- Я галстук долго не умел вязать. Наверное, в Японии, где вышколена охрана, это смотрелось совершенно дико. С пачкой галстуков на руке я бежал из своего номера в номер президента Украины, и он мне завязывал галстук. И в Канаде,и в Штатах, и в Японии он все время требовал, чтобы я научился завязывать галстук, потому что это было невозможно. Причем он всегда говорил: "Вот этот цвет подходит, вот этот нет". То есть, он сам выбирал и сам завязывал. Я до сих пор не умею завязывать так красиво на разные узлы, как он.

Десять років президентства Леоніда Кучми - десять років несвободи для його родини. На самому початку траплялися кумедні випадки.

Олена Франчук, дочка Л. Кучми:

- Я помню забавную историю. Буквально в первые месяцы, когда папа стал президентом, мне нужно было сделать фотографию на паспорт, и я пришла в фотоателье. Захожу - а там висели разные образцы фотографий, и мне понравилась фотография, где девушка сидела немножко в пол оборота. И я, когда села на стул, тоже немножко повернулась. Фотограф говорит: "Сядьте прямо!" Я говорю: "А почему? Я бы хотела сесть так, как девушка там сидит!" - "Так нельзя!" - "Но почему? Ей же можно!" Он говорит: "Откуда вы знаете, может быть, это дочь президента?" Я говорю: "Откуда вы знаете, может быть, это я - дочь президента!" - "Ха, ну что я дочь президента не знаю?"

Крок за кроком... Обличчя в обличчя. Президент вивчав Україну. Країна пізнавала президента. Минув час - у його дружини, дочки та онука не лишилося ані хвилини на усамітнення та особисте життя. Завжди – у супроводі та з охороною.

Олена Франчук, дочка Л. Кучми:

- Я вообще считаю, что дочь президента - это не когда все можно, а когда все нельзя.

Олександр Квасневський, президент Польщі (1995-2005):

- Быть президентом - это означает контроль, охрана днем и ночью, это значит, что свобода движения, свобода всего очень ограничена. Вы не можете, конечно, представить президента, который свободно пошел на дискотеку или в такое место, где он развлекается. Это, конечно, сразу было бы на первой странице в журналах и таблоидах, как вы сказали: "Вот смотрите, это наш президент, он не работает, сидит здесь, пиво пьет, девушками занимается. Страшно".

Онук президента навіть до школи ходив не один, а лише з охоронцем. Тепер Роман Франчук категорично відмовляється давати інтерв'ю. Закінчення президентства дідуся стало початком його вільного життя. Роман не хоче бути політиком, а прагне стати економістом.

Щоправда, Леонід Кучма в його роки не те що про політику, навіть про ракети не думав. Хлопчина мріяв стати вчителем російської мови та літератури. Або ж історії.

До школи доводилося ходити в сусіднє село. Спочатку – втрьох. Згодом він лишився сам. Двічі на день долати по дев'ять кілометрів охочих не було. До того ж, вовки.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Пять лет как война закончилась, и всегда пугали всех волками, но они действительно были. А для того, чтобы попасть в одну или другую сторону, то надо пройти через лес, он был не дремучий, там посадки такие были. Поэтому когда идешь, для того, чтобы себя подбодрить и успокоить, идешь и песни поешь во весь голос, сколько у тебя хватает сил. Так что это действительно так. Но, слава Богу, никогда мне волки на дороге не попадались, правда, иногда что-то такое мелькало, какие-то огни. Бежал с такой скоростью, что можно было рекорды ставить, это от страха, естественно.

У дитинстві Леонід Кучма підробляв тим, що пас колгоспну череду. Грошей у родині не вистачало. Батько не повернувся з війни. І мати сама, наскільки вистачало сил, підіймала трьох дітей. Понад півстоліття сержанта Данила Кучму вважали зниклим без вісти. І лише 95-го його син – уже президент – знайшов могилу батька в Новгородській області.

Після скромного випускного Льоня подався вступати до Дніпропетровського університету. З рідного села поїхав у кузові машини з картоплею. У кишені було лише 10 карбованців.

Із мрією стати вчителем розпрощався відразу. Як і численні його однокурсники, Льоня – або "Льоша", як його називали друзі, обрав фізтех не від доброго життя.

Юрій Мошненко, студент Дніпропетровського університету (1955-1960), однокурсник Л. Кучми:

- На физтехе на первом курсе платили стипендию 450 рублей. Для сравнения, в медицинском институте платили 180 рублей. Ваш покорный слуга хотел стать врачом, пришел в мединститут, но с тройками стипендию не платили, общежития нет. Что такое тройка - я не знаю, я из села, если я получу тройку, то я должен бросать институт. Вот так приехал с еще более далекого села Леша Кучма, и ему нужно было жить на 180 рублей. Он бы не выжил.

Нині Леонід Кучма приїздить сюди як гість. Колись робота на цьому заводі була головним у його житті.

"Південний машинобудівний" - не просто режимне підприємство, це таємний об'єкт.

Тут виробляють ракети, зокрема для збройних сил. Усе керівництво – під наглядом КДБ. Офіційна версія: на заводі збирають трактори. Але не всі цьому вірять. У місті переповідають анекдот: "Купили якось грузини в Дніпропетровську трактора, привезли, зібрали, а він полетів".

Людмила Кучма теж працює у конструкторському бюро. Навіть дочка тривалий час не здогадується, що роблять її батьки.

Олена Франчук, дочка Л. Кучми:

- О том, что папа и мама работают на режимном предприятии, я узнала, когда мне было, наверное, лет 11-12. О том, что папа и мама трудятся над производством ракет, я узнала после того, как мама со мной поговорила. И я поняла, что фотографии ракет в нашем доме висят не случайно.

У ті часи в Радянському Союзі був космічний бум. Бути ракетником – те саме, що й розвідником: дуже почесно, але вельми відповідально. Для родини батько-ракетник – це не лише квартира й висока зарплатня. Це означає, що він весь час на роботі.

Олена Франчук, дочка Л. Кучми:

- Я помню, когда мы играли во дворе, то все родители возвращались домой в 6-7 часов. У меня папа приходил всегда очень, очень поздно.

У цьому кабінеті Леонід Кучма не був відтоді, як став прем'єром. Тут практично нічого не змінилося. "Південмашем" Кучма керував шість років.

У країні щосили гуркоче "перебудова". Михайло Горбачов запроваджує політику роззброєння. Між Сполученими Штатами та Радянським Союзом тривають перемови про припинення гонки озброєнь.

У цей час на заводі в муках народжується четверте покоління ракети SS-18 – шедевра військової техніки, який американці обізвали "Сатаною". Перші запуски цього ракетного комплексу закінчилися вибухом. Обійшлося без жертв, але на "розбір заводських польотів" примчав сам Горбачов. Директора "Південного машинобудівного" Макарова поспіхом відрядили на пенсію, новим керівником призначено Кучму.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- И вот здесь всегда ракеты были, и вот здесь. Всегда ложился и вставал только с мыслями о ситуации с разработкой наших ракет. А сегодня тем более приятно об этом вспомнить. Потому что мы находимся в главном цехе, откуда уже ракеты шли на полигон.

Десять років Кучма працює провідним конструктором. А вона, вона кожного дня із завмиранням серця чекає на нього. Він дві-три доби вдома, два-три місяці – у відрядженні на Байконурі. Аби вибачитися за свою вимушену відсутність, завжди повертався додому, як і зараз, з квітами.

Про те, що сталося на Байконурі 1960-го, знали лише ракетники. За офіційними повідомленнями, майже сотня людей загинула в авіакатастрофі. Насправді - про це в Дніпропетровську переповідали пошепки - вибухнула ракета.

Перша міжконтинентальна балістична Р-16 - це саме її підганяв "запустити" Микита Хрущов, аби випередити американців - вибухнула на старті.

Приблизно за 15 хвилин до запланованого старту стався несанкціонований запуск двигунів. За лічені хвилини ракета розлетілася на друзки на стартовому майданчику. Ось вони – рідкісні кадри тієї катастрофи.

1964-го Радянський Союз розпочинає "місячну програму".

На "Південмаші" розробили апарат під назвою "Блок "Є". Саме на ньому космонавти мали б сісти на Місяці. У випробуваннях блоку "надсекретного" ракетоносія Н-1 бере участь і Леонід Кучма.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- В этой системе практически работоспособным остался только наш модуль. Мы все очень хотели не отстать, потому что соревнования были с американцами.

Випередити американців завадив "людський" чинник. Керівник проекту Сергій Корольов забракував унікальний двигун, що його розробив конструктор Валентин Глушко. Після кількох невдач місячний проект закрито. Єдине, що лишилося на згадку - сумна епіграма:

"И вот стоят в Кремлевской роще
Три символа российской мощи
И наших нераскрытых сил:
Царь колокол, что не звонил,
Царь-пушка, та, что не стреляла,
И Н-1, что не летала".

Але перемоги траплялися частіше. В КБ "Південному" створили диво - ракетний комплекс СС-24 залізничного базування. Єдиний і неповторний. Американці нарекли його "Скальпелем". Це й досі гордість директора "Південмашу" Леоніда Кучми.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Железнодорожный старт - уникальный. Такого нет нигде в мире. Идет поезд под флагом. Обыкновенный грузовой поезд, он по команде останавливается в любом месте и все время движется. То есть обнаружить его спутниковой системой очень сложно. Останавливается с людьми в поезде, открывается крыша, ракета стартует таким образом, чтобы поезд не был поврежден. Это, с точки зрения технического исполнения, просто уникальная ракета.

Та головні випробування були попереду.

Що ж до побуту на Байконурі – про нього тоді складали легенди.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Никаких кондиционеров при этой жаре, когда днем до 50 градусов, а зимой морозы за 30 градусов, ветры там страшные, а кругом пустыня.

Володимир Команов, керівник проекту "Морський старт", Герой України:

- В начале 60-х это были клопы. Я когда увидел их в первый раз, по наивности решил, что можно кровать отодвинуть от стенки и поставил посередине. Старожилы смеялись – оказывается, они лазят по стенке и пикируют на кровать.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- А когда наливали воду в графин, утром вскакиваешь - вода просто стоит на столе, а ее не видно, графин весь желтый из-за песка.

Такі умови життя вже вважали поліпшеними.

66-го року Байконур відвідав французький президент Шарль де Голль.

До його візиту тисячі солдатів впорядковували місто: перефарбовували дерев'яні халупи та будували дороги. Усім на втіху від станції Тюра-Там до міста Ленінська - нині воно зветься Байконуром – підвели залізницю. Щоб було зрозуміло, до цього ракетників підвозили до стартових майданчиків на "мотовозах" - відкритих бортових авто.

Щоправда, порівняно з іншими проблемами, побутові негаразди на Байконурі були дрібницями. Уже за три роки праці на космодромі Кучма зіткнувся зі справжнім випробуванням.

Ракетоносій "Циклон-2" розробили для запуску в космос супутників військового призначення. Саме з "Циклоном-2" на Байконурі вперше розробляли так званий "безлюдний" старт. Спочатку все йшло за графіком.

Владимир Команов, керівник проекту "Морський старт", Герой України:

- Перед пуском проводится эвакуация. Всех жителей городка выселяют на безопасную дистанцию. Каждый старался наоборот подобраться как можно ближе к старту. Те, кому удавалось, выходили почти седые, потому что когда ракета летит, кажется, что она падает на тебя. И чем ближе ты к старту, тем больше эффект падения ракеты на тебя.

Перший ступінь "Циклона" заправлений. Стали заправляти другий, але щось не спрацювало в автоматиці, яка мала дозувати рівень палива. Паливо почало переливатися назовні. Раптово ракета щезла в полум'ї!

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- На размышление времени не было, моментально была принята команда: пожарную команду на старт. Слава Богу, что пожар быстро удалось потушить. Бункер, где мы находились на пуске, располагался максимум за 50, ну, может, за 100 метров от стартовой площадки. Тогда мы такие бесшабашные были. И уровень защиты там был минимальный, абсолютно.

Запуск ракети припав на суботу. У Леоніда Кучми, який відповідав за старт - день народження. Йому виповнювався 31 рік. Цей день міг стати останнім у його житті. Ракета палала кілька хвилин.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Мы - люди, проверенные в таких экстремальных ситуациях, что заставить нас паниковать очень трудно.

Пожежу загасили, але то була лише частина справи. Ракета "тяжко дихала", а з клапанів струменіла їдка бура суміш.

Станіслав Конюхов, генеральний конструктор КБ "Південного":

- Нужно было принимать решение: или сливать, чтобы исключить всякие возможности появления пожара, или пускать.

На сленгу ракетників "злити" ракету означає звільнити її від уже залитого палива, а потім повернути. Спочатку - на вихідну позицію, а згодом – на завод, на доопрацювання.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Цена за этот пуск была колоссальная. Потому что если бы что-то было не так, то сказали бы: "Мы же предупреждали, что не надо идти на пуск!" А сотни миллионов рублей? Потому что если бы слили ракету, отправили на полигон, ее надо было бы выбросить. Жалко труда.

Усю ніч Леонід Кучма проводить кризовий мізковий штурм - фахівці конструкторського бюро міркували, чи можна повторити запуск. Аналізували, що саме було пошкодженим, і скільки палива неконтрольовано вилилося. Рішення ухвалили останньої хвилини.

При цьому був ризик вибуху. Але після ночі роздумів Кучма віддав наказ ракету запускати. І, як виявилося, мав рацію.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Полигон был против. Ракетные войска были против. Михаил Кузьмич Янгель практически дал наводку. Сказал - принимай решение на месте. Мы приняли решение, пошли на дозаправку, и самое большое счастье было, когда вдруг восстановился контроль уровня заправки.

Ігор Ханін, академік Академії космонавтики імені Ціолковського:

- Главный конструктор - это кто? Самое главное – летают у него ракеты или не летают. Так вот, Кучма для того, чтобы ракеты летали.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Бункер, где мы находились на пуске, располагался максимум за 50, ну, может, за 100 метров от стартовой площадки. Тогда мы такие бесшабашные были. И уровень защиты там был минимальный, абсолютно. Потом, когда мы вышли после старта и пошли на стартовую площадку, там были огромные плиты бетонные. Все это вывернуло, и они летали как щепки, и слава Богу, что ни одна плита не попала по баку ракеты.

Пізніше саме ракетоносій "Циклон-2" став лідером із надійності. За вдале проведення випробувань Леоніда Кучму подали на Ленінську премію.

Але він був молодим. І його вмовили відмовитися. Відмовився на користь старшого колеги. Свою Ленінську премію Леонід Кучма все ж отримав - за розробку системи виявлення підводних човнів. Але лише через 11 років.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Но я действительно был молодым пацаном, был назначен техническим руководителем в 28 лет. А потом, через несколько лет, без всяких сомнений я уже стал лауреатом Ленинской премии.

У цій "директорській" квартирі нічого не змінюють уже багато років. Тут, серед розкішної збірки книг і затишку, вони мешкали спокійно та щасливо.

Людмила Кучма, дружина Л. Кучми:

- Были космонавты, директоры предприятий, многие, кто приезжал на какие-то конференции. Сало всегда было в холодильнике, пельмени всегда были заготовлены замороженные, огурцы я делала, консервировала, помидоры, перец, синенькие консервировала.

Виїздити звідси вони категорично не бажали. Навіть коли Леонід Кучма був прем`єр-міністром, його родина лишалася жити в Дніпропетровську. Тримав налагоджений побут: п'ятикімнатна квартира в будинку поліпшеного планування здавалася палацом. У помешканні сила-силенна книг - бібліотеку вони збирали все життя - та сувеніри з відряджень.

Людмила Кучма, дружина Л. Кучми:

- Вот эту вазу Леня привез из Китая, она совсем невесомая. Потрогайте.

Початок дев'яностих. У країні – дефіцит та інфляція. При цьому незалежна Україна всім винна. Зовнішній борг лише Росії сягав чотирьох мільярдів доларів.

Люди в Україні живуть у злиднях, а тим часом влада готується до нових виборів. Претендентів на крісло президента сім, але фаворитів лише двоє: Леонід Кравчук та Леонід Кучма. Йти на вибори його вмовили так звані "червоні" директори - керівники потужних промислових підприємств, які вже втратили довіру до політика Кравчука і всі свої сподівання покладали на господарника Кучму. Кучма погоджується йти "у президенти", хоча в нього немає "адмінресурсу", і за нього не за гроші, а за ідею працюють волонтери.

Дмитро Табачник, голова Адміністрації президента України (1994-1996):

- Я помню, когда были изготовлены предвыборные плакаты - Леонид Данилович черно-белый, на недорогой бумаге, где он был в скромном костюме и серой водолазке. И на киевском и днепропетровском вокзалах они соседствовали рядом с блестящими, мелованными, почти гофрированными сверкающими плакатами действующего президента. А страна-то была бедная, инфляция была жуткая.

Чинна влада кандидата в президенти Кучму побоюється, тож шлях до засобів масової інформації практично перекрито.

Дмитро Табачник, голова Адміністрації президента України (1994-1996):

- В Украине было три государственных канала - УТ-1, УТ-2 и УТ-3. Ни на один из них, кроме двух официальных коротких выступлений в первом и втором турах, Леонида Кучму не пустили. Мне это было понятно с самого начала, поэтому мы вообще не обращались ни к общенациональному телевидению, ни к радио. Мы пошли по местным, по районным и областным газетам. Это было ноу-хау.

Чотирнадцять років тому тут, на дачній ділянці під Дніпропетровськом, вони були в такому ж складі: дочка, дружина і кандидат у президенти Леонід Кучма.

19 липня 1994 року. У Верховній раді України – інавгурація нового президента Леоніда Кучми.

Перемога на виборах надала владу, але підставила під удар. Відтепер упродовж наступних десяти років Леонід Кучма – під прицілом преси, опонентів і спецслужб.

Першого президента України Леоніда Кравчука в залі немає. Церемонія передавання влади мусила відбутися в Маріїнському палаці. І ось Кучма вже прибув на місце, а Кравчука й досі нема...

Тяжка й навіть образлива для нового президента пауза. Вихід із неприємного становища знайшов сам Кучма – вирішив піти "в народ".

Із запізненням на 20 хвилин кортеж Кравчука прибув таки до палацу. Але тепер уже Кучма не поспішає відходити від натовпу прибічників. Тож Леонід Кравчук нервує.

За кілька хвилин президенти - "старий" та "новий", що обмінялися голками, вже потискують одне одному руки. Так у країні розпочалася "ера Кучми".

Почала зростати економіка, було збережено територіальну цілісність країни. 97-го перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк полетів у космос.

А 99-го з екваторіальної зони в Тихому океані, біля острова Різдва, відбувся перший у світі комерційний "Морський старт". Серед країн-учасниць – Росія, США, Норвегія та Україна.

Шлях до успіху був довгим. Перемови про "Сі Ланч" тривали майже п'ять років. Щоби потрапити в елітний світовий клуб комерційних запусків, Україна пішла на поступки: ракетоносій "Зеніт" розсекретили. Створенням проекту напряму опікувався президент Кучма.

Володимир Команов, керівник проекту "Морський старт", Герой України:

- Если бы не было программы "Морской старт", если бы мы не прекратили рассекречивание "Зенита", в Украине не было бы космической державы по сегодняшний день. Кучма это понимал лучше всех.

На цих рідкісних кадрах спецпідрозділ відпрацьовує способи захисту президента та членів його родини. Загроза для життя – це їхня щоденна реальність. За десять років влади на Кучму скоєно десять замахів. Єдина причина, з якої про них не дізналася та не наробила розголосу преса – небажання Кучми робити на цьому піар. Лише зовні здається, що весь світ біля ніг, а під ногами – червоний килим. Світ вони бачили лише з вікон президентського літака. При цьому президентський – не означає абсолютно безпечний.

Людмила Кучма, дружина Л. Кучми:

- Был случай: мы летели, и при приземлении у нас лопнуло шасси. Мы не то что приземлились, мы грохнулись. Все, что могло упасть, отвалиться и отклеиться, это все отклеилось и отвалилось.

Перша ж серйозна загроза життю чатувала на президента України під час першого офіційного візиту до Азербайджану 95-го. Терористи заклали вибухівку під міст у Баку, на шляху президентського кортежу.

Сергій Кислов, генерал-майор, керівник охорони президента Л. Кучми:

- Это было буквально за 30 минут до его совместного переезда вместе с президентом Алиевым в одной машине на мостовом переходе. Была обнаружена взрывчатка с таким количеством эквивалента тротила, что этого хватило бы, чтобы разворотить не только машину, которая была с президентом, но и всю колонну.

Саме відтоді в Баку цілодобово охороняють мости, а в Києві - "президентську" дорогу.

Сергій Кислов, генерал-майор, керівник охорони президента Л. Кучми:

- Вот это мы сейчас едем по правительственной трассе, по которой Леонид Данилович ездил ежедневно как на работу, так и с работы. Из-за того, что по ней президент ездил каждый день, она соответственно была и самая уязвимая с точки зрения безопасности. Охрана делала все возможное, чтобы предупредить опасность, и ежедневно эта трасса проверялась специалистами. Охрана выезжала по трассе до того, как рано утром Леонид Данилович едет на работу или поздно вечером с работы. Выезжала "трассная" машина с работниками управления государственной охраны, которая проверяла буквально всю зеленую зону, все канализационные люки, которые находятся по трассе проезда, ливни, стоки и так далее.

Найгучніші замахи на життя на території колишнього Радянського Союзу припали на долю екс-президента Грузії Едуарда Шеварднадзе. Він пережив їх буквально якимось дивом.

Ці кадри із закривавленим, але живим Едуардом Шеварднадзе обійшли всі телевізійні канали світу. Президент Грузії – у шоці, двох його охоронців убито на місці, авто нагадує решето.

Едуард Шеварнадзе, президент Грузії (1992-2003):

- Они думали, что меня убили, а я живой.

Друг Шеварднадзе Леонід Кучма, звісно ж, знав набагато більше, ніж повідомляли в новинах. Він і сам постійно перебував під прицілом.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Но не надо на этом делать рекламу.

Про це не кричали всі газети світу. Утім, президенти України та Росії потрапили під обстріл! Жовтень 2004. У Києві відбувається військовий парад, присвячений річниці визволення столиці від німецьких загарбників. На трибуні – Леонід Кучма та Володимир Путін. Одразу після параду у розкладі візиту президента Росії заплановано прогулянку Дніпром.

Сергій Кислов, генерал-майор, керівник охорони президента Л. Кучми:

- Недалеко уже от Киева, буквально на границе с Киевом. Тоже на быстроходном катере, двое мужчин достали охотничьи ружья и начали стрелять в воздух и по катерам.

Відео замаху, звісна річ, не існує. Спробуємо уявити, як усе відбувалося. Ось воно – місце, де два президенти милувалися дніпровськими схилами. Раптом неспішну бесіду перервали гучні постріли.

Сергій Кислов, генерал-майор, керівник охорони президента Л. Кучми:

- Ну а как вы считаете, если по катеру стреляют из огнестрельного оружия - есть угроза или нет? Для россиян это, конечно, был небольшой шок.

Катер супроводу президентського судна діяв миттєво. Порушників правопорядку наздогнали. Офіцери охорони відкрили вогонь. Судно потопили.

Сергій Кислов, генерал-майор, керівник охорони президента Л. Кучми:

- Они расстреляли этот катер, но эти люди остались живы.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Что тебе там написано, никакая охрана тебе не поможет. Хотя охрана нужна прежде всего от дураков или от больных. На базе шизофрении могут что угодно сделать. Поэтому от них они должны защищать.

Справжньою вибухівкою сповільненої дії стала для президента України звичайна аудіокасета. 2000 рік. "Касетний скандал" набирає обертів. Він підриває здоров'я та забирає чимало сил.

Олександр Квасневський, президент Польщі (1995-2005):

- Бывают тоже скандалы политические, которые после нескольких месяцев или лет ничего не значат, потому что все это было искусственно, это было неправда, это было использовано против политического противника и так далее. Я думаю, что эти пленки - это, конечно, нехороший момент прежде всего для Украины. Я знал оценки информации от президента. Он говорил мне очень откровенно и честно об этом. Мы тоже говорили с нашим друзьями в мире, когда встречались. Конечно, эта информация, которая пошла из медиа, была очень неположительная.

Людмила Кучма, дружина Л. Кучми:

- Я видела: ему тяжело. Но он человек очень сильный, он брал себя в руки, несмотря на то, что если он рассердится, то у него взрывной характер. Он может и накричать, и стукнуть кулаком. Но несмотря на все это, все-таки он, безусловно, сдерживался.

Саме в той час, коли Кучму звинувачували в убивстві журналіста Георгія Гонгадзе, Іоанн Павло Другий дав згоду відвідати нашу країну. Незважаючи на галас у пресі, Папа Римський не просто приїздить, він відкрито заявляє про свою підтримку українського президента.

Саме цей візит його Святості заспокоїв світову громадськість.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Он мне сказал: "Я приехал, чтобы вас поддержать своим визитом. И все, что говорят, творится вокруг Украины, я этому не верю. И поверьте, раз я здесь, значит это именно так". Я за такую моральную поддержку ему очень благодарен.

Помаранчева революція в Україні. Напруження зростає. Свого часу на Байконурі від нервового напруження Кучму рятували багатокілометрові пробіжки, під час директорства на "Південному машинобудівному" він кинув курити – життя в диму було нестерпним.

Під час помаранчевої революції Кучма знімає стрес, тягаючи залізо.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- На снарядах, на железе согнал все зло, вернулся в нормальное русло по настроению. Потому что тебе с утра до вечера все время говорят только одни "комплименты", в кавычках я имею ввиду. И когда негативной информации намного больше, чем позитивной, конечно, надо чем-то снимать стресс. Курить - я не курил уже тогда. Есть и другие методы. Но это самый лучший метод. Я однозначно скажу. Если бы я не занимался, я мог бы сойти с ума в той ситуации, в которой я лично находился.

Коли б не фізичні навантаження, повсякденна президентська робота була б неможливою. Залізом Кучма захопився десять років тому. Леонід Кучма досі без необхідності, лише за звичкою прокидається о пів на шосту. Відвідує тренажерну залу та ходить на риболовлю.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- И мне очень хочется, чтобы никто не подумал, что у меня есть на что-то обида, что я опять хочу вернуться в большую политику. Потому что я с первого дня сказал, что я ушел для того, чтобы не возвращаться. В отличии от многих лозунгов многих политиков, я ухожу не для того, чтобы вернуться. У меня такой задачи не было абсолютно, и я считаю, что того времени, что я провел в политике, больше чем достаточно.

Тепер Кучма – голова президентського фонду "Україна", який підтримує талановиту молодь, виплачує іменні стипендії.

Зовні здається: яке спокійне пенсійне життя! Але загалові не відомо: Кучма досі відповідає за космос.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Я – почетный президент фирмы "Космотранс", то есть я не просто поехал посмотреть, как ракеты летают, а понимаю свою ответственность за такие пуски.

Усе починалося 97-го, коли Україна та Росія домовилися використовувати бойову "Сатану" з мирною метою. Чверть століття "Сатана" була на бойовому чергуванні, потім її тримали у сховищі: знищити – дорожче, ніж створити. Відтепер "Сатана" - на службі американців, німців, французів та китайців, чиї супутники виводять на орбіту.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Сегодня из космоса можно предсказать все и вся. Не надо делать дорогостоящей геологической разведки для того, чтобы найти нефть и газ в Сибири, не надо колесить и перепахать всю тундру - сегодня из космоса можно определить с совершенной точностью, какой район нефтяной или газовый. Так что это такой инструмент для развития всей экономики.

1 жовтня 2008 – у житті ракетника-Кучми черговий вдалий запуск. Оренбург. Міжконтинентальна балістична ракета вивела на навколоземну орбіту французький супутник зв'язку. Готувала старт українсько-російська компанія, президентом якої і є нині екс-президент України Леонід Кучма.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Я и сейчас считаю, что годы моей работы в КБ и на заводе - это были самые лучшие годы. С точки зрения морального удовлетворения.

Отже, ракети в житті президента й досі на першому місці. Так було завжди. І родина з цим ніколи не сперечалася. Чи були в їхньому житті ревнощі? Траплялося.

Людмила Кучма, дружина Л. Кучми:

- Вы знаете, что удивительно: ведь он же не красавец. Но почему-то он всегда нравился женщинам.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Людмила Николаевна всегда нравилась мужчинам. И поэтому у нас был счет 1:1. Слушай, ты же в таком положении, и я в таком, давай не обвинять друг друга.

Олена Франчук, дочка Л. Кучми:

- Любовь была в семье все время. Без сомнения, президентскую семью ожидают большие испытания. То есть это такая зона турбулентности, которую пройти очень тяжело, и при этом сохранить отношения и не потерять голову.

Леонід Кучма, президент України (1994-2005):

- Фундамент был очень прочный, то есть мы не на каких-то условиях брачного контракта, мы на главных принципах. А какой главный принцип? Любовь.

Людмила Кучма співає:

И пусть судьба чуть обделила нас,
Но простить мы это не сумеем,
И собравшись вместе, в поздний час
Выпьем мы за то, что не стареем,
За все дороги в лете, в поездах,
За преферанс, за мчащееся время.
За тех, кто ждет в далеких городах
Командированных неугомонное племя.