На Вінниччині відкрили монумент морпіхові Ярославу Христюку [ Редагувати ]
На Вінниччині відкрили монумент морпіхові Ярославу Христюку. Воїн загинув у березні 22-го в Маріуполі. У лавах ЗСУ оборонець з 2014 року, боронив Донеччину, потім Маріуполь. Саме там зробив пропозицію своїй коханій, парамедикині на псевдо "Пташка". Наш репортаж.
Площа у Жмеринці сповнюється людей. Рідні, друзі та побратими відкривають пам'ятник морпіхові Ярославу Христюку. Так хочуть вшанувати його бойовий шлях та подвиг.
Церемонію вшанування пам'яті нашому побратиму Ярославу Христюку оголошую відкритою.
До лав морської піхоти Ярослав став іще під час АТО - розповідає його мама Юлія. Почав із кулеметника, а потім посів посаду командира відділення. Захищав населені пункти на Донеччині. 24 лютого 22-го воїн зустрів у Маріуполі.
Юлія Христюк, мати Ярослава Христюка:
28-го лютого тільки. Це було СМС тільки. Як завжди я запитувала: "Як ти, сину?" Він відписав, як завжди: "Все добре". Я написала: "Сину, я тебе дуже люблю". І першого числа ще прийшла СМС: "І я вас дуже люблю".
Загинув Ярослав Христюк на позивний "Христос" 17 березня 2022, рятуючи побратима.
- Ми йшли на одну із задач - забирати поранених. Але, на жаль, нас зустріли на віджатій позиції, скажімо так. Я отримав поранення, ми відійшли. Він прийшов з групою забирати мене, але сам отримав поранення, несумісне з життям. Він загинув як Герой.
- Він пішов як Герой. І таким він і залишиться назавжди в моєму серці, у нашій пам’яті, в історії України. Я безмежно ним пишаюся. І хоча біль розриває серце - я знаю, його жертва була не марною.
Ярослав був нареченим Катерини Поліщук, "Пташки". Вона згадує, як попри жахіття війни, він подарував їй віру у життя і кохання.
Катерина Поліщук, "Пташка", наречена Ярослава Христюка:
Він передчував, що з ним може щось статися. І він дуже поспішав розписатися. Але я не розуміла цього поспіху, поки його, на жаль, не стало. І так склалося, на жаль, що ми не встигли узаконити наші стосунки. Але це було найпрекрасніше, що сталося зі мною в житті. Це людина, яка навчила мене вірити в себе. І показала, як справді має поводити себе воїн. І як справді повинен кохати чоловік.
"Христос" тричі нагороджений орденами "За мужність".
Сергій Волинський, командир 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ:
Я впевнений, що Ярослав сьогодні тут із нами. Як морпіх. Він чує наші слова. Він сприймає їх як молитви. Я хочу сказати йому дуже дякую. Він зробив дуже багато героїчних подвигів. Він - повний кавалер орденів "За мужність". В найтяжчих історіях, де була 36-та бригада, Ярослав по життю навмисне виконував бойові завдання. Жоден з морпіхів не зможе перечити, що він був одним із найхоробріших з нас. Честь!
На честь Ярослава назвали одну з вулиць у селищі Браїлів, де мешкає родина героя. Тіло ж оборонця лишилося похованим на руїнах заводу Ілліча у знищеному окупантами Маріуполі. Тому тепер це місце у Жмеринці, кажуть рідні й побратими "Христоса", буде символічним і увічнить пам'ять та героїзм морпіха.
