У Києва немає коштів прибрати розлиту ртуть [ Редагувати ]

На чиновників сподіватися марно. У більшості випадків, щоб змінити на краще, принаймні, свій мікрорайон, треба покладатися лише на себе і таких же небайдужих людей.

Уже кілька років на території покинутого заводу "Радикал" у Києві - калюжі з ртуттю. Це спадок від "Хімпрому". Буквально поряд із тим місцем - два великих торговельних комплекси та офісні центри. Завдяки тим, кому не байдуже, в яких умовах він живе, ми отримали це відео:

Роман Вінтонів, кореспондент:

- Глядачі телеканалу "Інтер" надіслали нам відео. За їхніми словами, на ньому - справжня екологічна катастрофа. Це, як нам розповіли, закинуті цехи київського заводу "Радикал". Там начебто розлито неймовірну кількість ртуті.

Ми одразу звернулися до Київської міської адміністрації по роз'яснення: звідки там стільки ртуті. Надіслали запит і до природоохоронної прокуратури. Також вирішили самі подивитися на цей цех. А перед тим проконсультувалися в науковців.

Костянтин Каздобін - доктор хімічних наук. Він ще студентом бачив, як видобувають ртуть, і знає, наскільки вона шкідлива. Тоді, каже науковець, у копальнях працювали тільки в'язні, засуджені до страти.

Костянтин Каздобін, доктор хімічних наук:

- Ртуть - одна із найтоксичніших речовин на світі. Вона викликає загальне ураження людини. Спочатку уражаються легені, потім мозок, потім кров, потім кістки, і при постійному контакті зі ртуттю, людина гине за півроку, не більше.

У спеціальних масках ми пробираємось до цеху. Попереду Олексій - автор відео. Зайти всередину нескладно - жодної охорони. Олексій одразу звертає увагу на те, що тут уже хтось побував після нього. Деяких стін немає, а отже - ртуть вільно випаровується. Колодязі засипані. Видно також сліди від гусениць важкої техніки. А в куті цеху в одну купу зсипана земля. 5 днів тому, каже Олексій, цього тут ще не було. Ртуть ми таки знаходимо. Схоже, що вона просочилася в ґрунт.

Костянтин Каздобін, доктор хімічних наук:

- Якщо воно загороджене, немає вікон, немає виходів - це не дуже страшно. Але треба мати постійний контроль, як переробляти, бо таке не можна лишати в Києві.

Начальник відділу нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства каже, що ситуація під контролем. Більше того, СЕС постійно стежить за концентрацією ртуті в повітрі. Допустима норма - 0,25 міліграми на кубічний метр повітря.

Олександр Корнієць, начальник відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства:

- Там заходи розроблені, однак вони вимагають фінансування. Роботи проводяться настільки, наскільки є фінансування. І на даний час роботи теж проводяться, вивозяться шлами, шламонакопичувачі, демонтується обладнання.

Згідно з інформацією, яку нам надали в прокуратурі, це старий завод "Радикал". Тут виготовляли отруту ДДТ, хлор, бертолетову сіль (її використовували для вибухівки), а також соляну і сірчану кислоти. У виробництві використовували ртуть. Підприємство збанкрутувало наприкінці 90-х. Виробництво на ньому просто зупинили, не дотримуючись правил з ліквідації таких заводів. У результаті чимало отруйних речовин потрапили в ґрунт. Ліквідатори наслідків зупинки заводу самої лише ртуті вивезли звідси більше сотні тонн. Утім, роботи припинились.

Ми підіймаємось на другий поверх напівзруйнованого цеху. Тут, за словами Олексія, також розібрали частину стін і даху. П’ять днів тому вони ще були. Крізь дірки добре видно, що зовсім поряд працюють люди. І вони - не ліквідатори наслідків забруднення. Тут довкола на території заводу розташовано офіси різних компаній. Більше того, частина приміщень здається в оренду.

Цей чоловік працював тут два роки тому. Його цех стояв на місці цього синього приміщення. Його з бригадою робітників найняли, аби розібрати перекриття Залізобетонні плити падали з висоти шести метрів, після чого їх вивозили.

- На расстоянии 2 метра там ничего не было видно. Мы ж там бетон резали. В 9 утра мы приезжали, в 8 вечера уезжали. Каждый день, неделю мы там работали.

Про те, що поруч із ними стоїть цех, в якому повно ртуті, нікому з робітників не казали. Вони працювали у звичайних респіраторних масках. А позаяк тоді було дуже спекотно, то часто і взагалі без них.

Коли ми обходили приміщення цеху, наштовхнулися на діжки з невідомою речовиною. На них напис англійською - "отрута". Деякі ємності здулися, деякі вже не герметичні. Наприкінці тижня ми отримали письмову відповідь з Київської міської державної адміністрації. Станом на перше січня 2009-го року всі роботи з вивезення небезпечних речовин припинені - немає коштів. В інформаційній довідці, яку нам надали в прокуратурі, останні роботи, які проводились на території заводу, датовані 2002-м роком.

Роман Вінтонів, Наталя Неділько, Ігор Антонюк, Олександр Пономарьов, "Подробиці тижня", телеканал "Інтер"