Повернувся додому після 10 місяців російського полону: що допомогло прикордоннику витримати тортури [ Редагувати ]
У росії триває так званий "суд" над українськими військовополоненими. На лаві підсудних - 22 захисники Маріуполя. За даними "Associated Press", восьмеро - жінки, які працювали кухарями в батальйоні Азов.
Нагадаю, що в росії полк "Азов" визнали терористичним угруповуванням. Це означає, що у рф "азовці" можуть отримати довічне ув'язнення. Радник голови офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що подібні "судилища" над комбатантами - це офіційний воєнний злочин.
А наша наступна історія про воїна, який повернувся з полону. Коли прикордонник Сергій Карпюк після 10 місяців утримання росіянами приїхав додому, півторарічний син його не впізнав. Тоді військовослужбовець заспівав колискову, і малюк кинувся татові в обійми. Про цю мить воїн мріяв щодня. Що ще допомогає триматися у полоні? Про це - в сюжеті Вікторії Балицької.
Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, я ж тебе чекала, чи коня немав, чи стежки не знав, чи мати не пускала.
Цю пісню як колискову Сергій співав своєму новонародженому сину ще до повномасштабної війни. А коли повернувся з полону, завдяки цій мелодії півторарічний син Володя його впізнав.
Сергій Карпюк, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
Я зайшов до хати, і думаю: треба ж якось дитину до себе позвати. І згадав колискову, яку я йому співав ще в Маріуполі. Я йому постійно співав "Чом ти не прийшов...". І я з порога почав йому співати. Буквально перший куплет я не доспівав. Малий кинувся до мене на руки, і все - тато.
До 24 лютого Сергій служив у Донецькому прикордонному загоні в Маріуполі. З побратимами охороняли морську ділянку кордону на пості спостереження в Мелекіному.
Сергій Карпюк, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
З боку Керченської протоки з моря йшла ракета, яку ми спочатку переплутали з літаком, і вона влучила в ППО в аеропорту Маріуполя.
Підрозділ намагався відбити вторгення. В середині березня під час міських боїв Сергій дістав важких численних поранень і ще з п'ятьма побратимами потрапив у полон. Далі були: лікарня в Донецьку, Оленівка та колонія на Луганщині. Сергій був у неволі 10 місяців. Каже, жили одним днем.
Сергій Карпюк, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
Таке враження, що ми в якомусь чистилищі знаходимося, може нас вже й нема нікого. Просто знаходимося в чистилищі. День бабака. Відкрив очі, помацав, живий-здоровий, ніяких фізичних вправ стосовно тебе ніхто не робив сьогодні, ну і слава Богу. День почався. День закінчився.
На цьому відео Сергій на допиті у російського слідчого. Рашисти навмисне поширювали ролик по своїх пабліках. Про знущання і тортури, яких зазнавали українці в полоні, Сергій говорити не хоче. Однак розповідає про те, як долали біль та відчай.
Сергій Карпюк, військовослужбовець Державної прикордонної служби України
Весь час, скільки ми там сиділи, ми один про одного, про родини, про домашніх улюбленців, знали все. Ну таке враження, що ми от як одна така родина була. Про що говорити, ну там згадували про жінок, про мамів, про дітей, про собак, про котів.
Допомагали триматися мрії про облаштування побуту в майбутньому, після звільнення. Полонені проєктували свої уявні помешкання до найдрібніших деталей.
Сергій Карпюк, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
На якихось клаптиках паперу планували будинки. Ой, то ціла історія! Яку техніку треба купити. Так, це було направду. Такі дизайнерські проєкти. Багато хлопців мріяли про бізнес-плани.
У в'язниці була бібліотека. Полонені читали все - лиш би відволіктися. Однак лише російською.
Сергій Карпюк, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
Літературу, яка була українською мовою, просто попалили. Біографії, детективи, фантастика, жіночі романи, хлопці читали багато. І "Роксолану", і "Віднесені вітром", думаю, наврядчи вони б читали в такому житті.
Сергій багато думав про дружину, доньку та сина, які евакуювалися з Маріуполя на захід країни. Це давало сили жити.
Сергій Карпюк, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
Все залежить від того, наскільки ти хочеш продовжувати жити. Суїцидних випадків за мою пам'ять не було. Кажуть, що от такі заклади як тюрма, вона відкриває в людях його внутрішнє нутро. Це направду.
Були й миті гострого відчаю.
Сергій Карпюк, військовослужбовець Державної прикордонної служби України:
Над нашою колонією ми спостерігали прольоти ракет. І от ми повисипалися на подвір'я внутрішнє - дивилися що вони летять. І я знаю, що я робив в цей час. Коли подивився навколо, я зрозумів, що це робили всі. А всі як один просили, щоб вони впали сюди.
Торік 31 грудня вдалося повернути з російського полону 140 українців. Сергій був серед них.
У полоні ще залишаються побратими Сергія. Після звільнення він відшукав їхні сім'ї й сповістив, що рідні живі. А отже - є надія.
