Після "Азовсталі" і полону: як морпіх став драматургом [ Редагувати ]
Творчість про війну від ветерана, який її бачив. 55-річний морпіх Ігор Платонов бився за Маріуполь і пережив полон у російському Таганрозі. Воїн зазнав важкої психологічної травми.
Втім, одного разу завітав у театр і вирішив: у новому житті буде драматургом. Львівські митці за його ідеєю поставили спектакль "Плейлист подорожнього". З митцем-ветераном поспілкувалися наші журналісти.
У камерному залі львівського театру імені Лесі Українки вистава про шлях воїна. Автор ідеї й прототип головного героя серед глядачів.
Навесні минулого року до нашого театру звернувся військовий з позивним "Адлер". Був на "Азовсталі", пройшов російський полон. Він хотів, щоб ми зробили про нього виставу.
Для 55-річного морпіха Ігоря Платонова війна почалася з АТО. Чоловік родом зі Львівщини, але більша частина життя минула в Ялті.
- Я б це місто захищав. - Ялтинський ринок? - Це місто. Я дуже багато часу там проводив.
Після окупації Криму Ігор і вирішив пов'язати своє життя з військом.
Ігор Платонов, ветеран російсько-української війни:
Причина одна - я повинен там бути, у цьому окопі. І пройти цей шлях до кінця.
Позиції під Маріуполем морпіх тримав ще за кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого бої зав'язалися у місті.
Ігор Платонов, ветеран російсько-української війни:
Я бачив ворога, який дійсно йшов мене вбити чи бути вбитим. Лицем до лиця, на ближній відстані.
Згодом Ігор обороняв "Азовсталь". У травні 2022-го за наказом головнокомандувача вийшов одним з останніх. Потому була Оленівка, а далі - етап у Таганрог.
Ігор Платонов, ветеран російсько-української війни:
На другий день я вже був поламаний. Але якщо ти про це говориш, ти отримаєш ще. Ще. Я не міг дихати, бо вже були зламані ребра і хребет. Я не міг лежати. Щоб мені встати, лягти - це був страшенний біль.
Ще до війни чоловік намагався писати, але до друкованих видань тоді не дійшло. У полоні твердо вирішив: його голос мають почути.
Ігор Платонов, ветеран російсько-української війни:
Дав собі слово: "Якщо я, наприклад, виживу, то я обов'язково це втілю в якомусь нарисі, виставі, кіно".
Восени 2022-го морпіх повернувся додому й одразу опинився в лікарні. Після Таганрозької в'язниці мав численні переломи. Але найтяжче було морально.
Ігор Платонов, ветеран російсько-української війни:
Фактично я нічого не відчував, крім запаху гуми чомусь. Запах чогось горілого - тіла чи щось таке. Для мене день - це було щось таке страшне. Мені потрібно було дочекатися темряви, бо в ній було якось більш-менш спокійніше. Був на грані. На грані, щоб, як кажуть, "ідеальна позиція для самогубства".
Після роботи з психологами стало легше. Але смак до життя повернули театральні вистави.
Ігор Платонов, ветеран російсько-української війни:
Завдяки опері, балету я відчув друге життя.
Тоді боєць і вирішив показати власну історію.
Постановка "Плейлист подорожнього" не лише для військових, які пережили полон, а й для тих, чиї міста постраждали від дій окупантів.
Катерина, глядачка з Маріуполя:
Для мене це була щира персональна болісна історія, тому що це про моє місто.
Василиса, глядачка з Харкова:
Безмежно дякую кожному і кожній, хто нас захищає.
Ветеран уже працює над наступною п'єсою. У ній дебютуватиме як режисер. Хоче розповісти більше про війну, побратимів і полон.
Ігор Платонов, ветеран російсько-української війни:
Голос тих, кого вже нема. Була така розмова - тої дитини, яку ти бачиш, яка загинула при мені; вагітна жінка, яка не народила-таки.
Ігор вважає: йому вдалося відновитися, адже хочеться творити.
Ігор Платонов, ветеран російсько-української війни:
Коли я лягаю спати, мені хочеться вже швидше зустріти ранок для того, щоб уже щось будувати. Я вважаю, що це будівництво - цеглинка за цеглинкою.
