НАТО відзначає 75 років: як починалася історія Альянсу [ Редагувати ]

Блоку НАТО 75 років. За роки свого існування Альянс пережив 10 хвиль розширення, прийнявши у свої лави 20 нових держав-членів. Як починалася історія НАТО, що означає його символіка і якій з країн заради вступу довелося змінити назву? Розкаже Тетяна Логунова.

День народження НАТО офіційно відзначає 4 квітня. 75 років тому представники 12 держав підписали Північноатлантичний договір, на базі якого згодом виник найбільший та найвпливовіший військово-політичний блок світу. Ось кадри історичної хроніки: один за одним угоду підписують представники Бельгії, Великої Британії, Данії, Ісландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Франції, Канади і, звісно, Сполучених Штатів.

Гаррі Трумен, президент США (1945-1953):

Цей договір є простим документом. Країни, які його підписали, погоджуються дотримуватися мирних принципів Організації Об'єднаних Націй. Підтримувати дружні відносини та економічну співпрацю. Радитися та консультуватися. І прийти на допомогу у разі нападу на якусь із країн блоку.

Північноатлантичний Альянс став спробою створити систему колективної безпеки після Другої Світової війни. Цілі: забезпечення миру в Європі, стримування радянської експансії та недопущення німецького реваншизму.

Гастінгс Ісмей, перший генеральний секретар НАТО (1952-1957):

Концепція НАТО: тримати росіян на відстані, американців - всередині Європи, а німців - під наглядом.

Радянський Союз одразу звинуватив новий блок в агресивних намірах. І у 1955 році створив альтернативу - Організацію Варшавського Договору. Цей альянс проіснував 36 років. Після його розпаду більшість членів організації вступили в НАТО.

Натівська символіка з'явилася лише за кілька років після створення. У 1953 році офіційно затвердили прапор - синє тло, що означає Атлантичний Океан, а коло на ньому - єдність членів Альянсу. У центрі герб "троянда вітрів" - компас, що вказує спільний шлях до миру. У тому ж році погодили й гасло - "Animus in consulendo liber", в перекладі з латині "у раді дух вільний". А от гімн НАТО затвердили лише шість років тому. Хоча неофіційно ця мелодія звучала на заходах організації кілька десятиліть.

Штаб-квартира НАТО нині розташована у Брюсселі. Утім, так було не завжди. У перші роки існування блоку його головний офіс працював спочатку в Лондоні, а потім у Парижі. У бельгійську столицю Альянс переїхав лише у 1967 році. Відтоді саме в Брюсселі засідає Північноатлантична Рада - найвищий політичний орган організації. У його складі представники всіх держав-членів, які ухвалюють рішення винятково консенсусом. Очільник: генеральний секретар - цивільний, представник Європи, із солідним політичним досвідом. Нині генсеком Альянсу є колишній прем'єр Норвегії Єнс Столтенберг. Утім, вже влітку він піде з посади. Наступником, найімовірніше, стане чинний прем'єр Нідерландів Марк Рютте. Авжеж, якщо буде консенсус.

Каміль Гранд, науковий співробітник Європейської Ради із зовнішніх відносин, колишній помічник генсека НАТО:

Марк Рютте, очевидно, є фаворитом, але у НАТО усі рішення ухвалюють консенсусом. Його кандидатуру повинні підтримати всі 32 союзники. Поки цього не сталося, справа не вирішена.

За роки свого існування НАТО пережив 10 хвиль розширення. У 1952 році до блоку приєдналися Греція та Туреччина. Ще за три роки, у 1955,  - Німеччина. Звісно, лише Західна. Східна автоматично стала членом блоку після об'єднання країни. У 1982 році в Альянс увійшла Іспанія. Після неї, 1999 року, - перші країни колишнього соцтабору: Чехія, Угорщина та Польща.

Хав'єр Солана, генсек НАТО (1995-1999):

Протягом більшої частини цього століття країни Центральної та Східної Європи були відрізані від Євроатлантичної спільноти - спільноти демократій, до якої вони по праву належать. У цій новій Європі географія більше не є долею.

Найбільшу хвилю розширення, п'яту, Альянс пережив у 2004 році. Тоді він став більшим одразу на 7 членів: це Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина та Словенія. Цим країнам вже довелося виконувати так званий ПДЧ - "План дій з членства в НАТО". У 2009 році - у блок прийняли Албанію та Хорватію, у 2017 - Чорногорію, одразу після неї - Північну Македонію. Цій країні заради вступу навіть довелося змінити назву, через претензії з боку Греції. І, нарешті, останніми після повномасштабного нападу росії на Україну - в Альянс увійшли Фінляндія та Швеція.

Єнс Столтенберг, генсек НАТО:

Коли президент путін почав своє повномасштабне вторгнення в Україну, він хотів послабити НАТО і посилити контроль над своїми сусідами. Він хотів знищити Україну як суверенну державу. Але йому не вдалося. Альянс став більшим і сильнішим. А Україна ближче до членства в НАТО, ніж будь-коли.

Україна наразі має статус кандидата на вступ до Альянсу. Разом з Грузією та Боснією і Герцеговиною.

У свої 75 Північноатлантичний Альянс є найбільшим військово-політичним блоком світу. Країни НАТО витрачають на оборону більше трильйона доларів на рік. В лавах їхніх армій несуть службу 3 з половиною мільйони військових, ще стільки ж - у резерві. Вражає і військово-технічний потенціал. У держав блоку разом 22 тисячі літаків, 11 тисяч танків, понад дві тисячі військових кораблів та 5 тисяч ядерних боєголовок. Основною загрозою для безпеки євроатлантичного простору НАТО вважає росію.