Другі роковини теракту в Оленівці: спогади очевидців [ Редагувати ]
Сьогодні другі роковини російського теракту в Оленівській колонії. Саме 28 липня 2022 року окупанти із термобаричного гранатомета, це офіційний висновок Офісу Генпрокуратура, стратили понад півсотню українських військовополонених. Ще більше як сто бійців зазнали поранень. Серед загиблих переважно захисники Маріуполя та Азовсталі. Спогади тих, кому вдалося вціліти й кого надалі обміняли, чули наші кореспонденти.
Волноваська виправна колонія 120, саме тут тримали значну частину полонених захисників Маріуполя. І саме тут два роки тому окупанти підірвали барак з утримуваними бійцями. Внаслідок терористичного акту загинули щонайменше 50 полонених. Ще 130 отримали поранення.
Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини:
Термобалістичний підрив, який був в Оленівці, який відбувся - до цього дня не розслідувано належно. Що для нього є кримінальні провадження, які відкриті на національному рівні. На міжнародному рівні нема, на жаль, ніякого переслідування.
А все тому, що росіяни не допускають туди слідчих та представників міжнародних гуманітарних організацій. Послідовно роблячи все, щоб приховати обставини цього злочину й перекинути вину на Україну.
Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини:
Це не випадкова акція, а саме вчинений злочин із наміром вбивства і вбивства військовополонених, які перебували під відповідним захистом, а насправді загинули та були поранені. Це достеменний факт. На жаль, наразі нема можливості дістатися до місця вчинення - так отримати і повну інформацію. Зрозуміло, що сліди злочину приховано.
Проте достеменно відомо, що перед організацією вибуху в Оленівці, росіяни системно катували українських захисників.
Тетяна Васильченко, госпітальєрка, експолонена Оленівської колонії:
Це було все на підлозі. Це було по двоє людей на тих нарах двоповерхових. І можливості ходити, пересуватись, практично неможливо.
Це інтерв'ю з медикинею-госпітальєркою Тетяною Васильченко, колишньою полоненою Оленівської колонії, мої колеги записали невдовзі після її звільнення. Після наказу про звільнення з полону, жінка потрапила до табору в Оленівці. Там її разом ще 27 жінками тримали у 6-місній камері. Але, найстрашніше, згадує Тетяна, було чути, як катують полонених чоловіків.
Тетяна Васильченко, госпітальєрка:
Ми тільки могли чути, що вони там. Навіть боялися уявити. Хлопці кричали. І навіть було чути: давайте я підпишу все. Потім вони стали скотчем заклеювати рот. І вже сам звук скотчу ми розуміли, що буде. Ми це все чули. Це був такий само психологічний тиск на жінок.
Одного дня майже 200 азовців перевели до іншого бараку. А згодом в таборі пролунали вибухи.
Тетяна Васильченко, госпітальєрка:
Там якийсь ангарчик. Вони переводять туди тих людей, бо потрібно звільнити барак, бо там має бути ремонт. Який ремонт? І буквально на другу ніч іде 2 прильоти. Там зразу загиблих було 49, потім список був, що 53 особи загинули зразу і чимало було поранених.
Після цього полонених почали розвозити по інших колоніях. Наприкінці вересня жінок і 300-тих бійців перевели до табору для військовополонених у Білгородській області.
На цьому тижні в Українському медіацентрі відбулася пресконференція дружин полонених бійців. Їхні чоловіки захисники Азовсталі та Маріуполя, отримали під час підриву в Оленівці поранення. Але і досі перебувають в неволі.
Марія Алєксєєвич, дружина полоненого:
Мій чоловік Алєксєєвич Сергій, звертається до вас з полону і просить обміняти його. Він боєць бригади "Азов", майже 3 місяці обороняв Маріуполь. Виконав всі накази, він вийшов 16 травня, сподіваючись, що є гарантії. Тоді їм озвучували 3-4 місяці. Але вже 26 місяць він в російській в'язниці.
Нещодавно вони вперше за ці пекельні роки змогли дуже коротко поспілкуватися зі своїми чоловіками. Зокрема і Ганна Лобова. Перед початком повномасштабного вторгнення в них народилася дитина - і Олег вперше зміг почути її.
Ганна Лобова, дружина полоненого, представниця ГО "Спільнота Оленівки":
Олег не зміг про себе нічого сказати, він просто розпитував про свою родину, тому що уявіть собі. Третій рік повної невідомості - він навіть не знав, чи все гаразд з нами, чи ми живі і де ми знаходимось. Цей дзвінок, і він почув вперше свою дитину.
Про Оленівку і про українських полонених говорили цього тижня одразу на декількох медійних майданчиках. Звільнення полонених - важкий та непублічний процес. І в міжнародній правовій системі наразі немає дієвих варіантів тиску на рф Тож процеси обміну, перемовини - завжди втаємничені та непублічні, кажуть в ГУР.
Андрій Юсов, речник Головного управління розвідки:
Держава-агресор не визнає в більшості випадків за українцями та Україною ні права користуватися гуманітарним правом, ні Женевськими конвенціями. Це виклик, який сучасний світ, зокрема Європа, просто не передбачали. І в сучасному режимі багато речей просто неврегульовані. І Україна бореться за це повернення самостійно.
Речники СБУ, ГУР та офісу омбудсмена презентували нову програму обміну колаборантів, які працювали на рф, на наших громадян. Вона повинна збільшити обмінний фонд.
