Не вірили: як українки з нуля відкрили квітковий бізнес у Берліні [ Редагувати ]
Українці закордоном як амбасадори нашої держави. Люди, які знайшли прихисток від війни в країнах ЄС, формують нову українську громаду. Інтегруються, працевлаштовуються, відкривають власну справу. Як українці досягають успіху в Європі й чи планують вони повертатися додому – далі.
У вазах – півонії, троянди та гортензії. У цукерниці для клієнтів – українські солодощі. В одній з наймодніших квіткових студій Берліна трохи говорять німецькою, але здебільшого англійською та українською.
Вікторія Синя, власниця студії квітів:
Ми всі з України. Наразі нас працює шість людей в команді. У нас дівчата з Червонограда, з-під Львова, у нас є люди з Кривого Рогу, я сама звідти родом. Одеса, Харків, Сіверськодонецьк.
У Німеччину дівчата приїхали після початку повномасштабної війни. Познайомилися в одній з квіткових крамниць, куди влаштувалися на роботу. Через рік наважилися на власну справу. Перші букети збирали вдома у Вікторії.
Вікторія Синя, власниця студії квітів:
Треба було з чогось починати. Українцям ніхто не хотів здавати приміщення через тимчасові документи. Всі, коли підписують контракт на приміщення, хочуть мати впевненість, що ти будеш тут 3-5 років. Починалося все з дому. Була одна кімната, облаштована для квітів, з кондиціонером і так далі. Дев’ять місяців десь ми так пропрацювали, а потім відкрився цей магазин.
Квіткові композиції рекламували через соціальні мережі. Першими клієнтами були українці.
Вікторія Синя, власниця студії квітів:
Це була як ностальгія по дому. Люди, коли отримували від нас букети, вони відчували той сервіс український, який вони мали в себе вдома. І це гріло душу. У нас, наприклад, є інструкції до кожного букету, які ми додаємо, як доглядати. Вони в нас українською мовою. Люди, коли отримували українською мовою, це було щось рідне в Берліні.
Українська мова на інструкціях є досі. Та більшість покупців - уже німці. Вони не одразу вірять, що дівчата так швидко стали на ноги в чужій країні.
Вікторія Синя, власниця студії квітів:
Вони коли бачать, що ми не дуже впевнено говоримо німецькою мовою або просимо англійською. Вони коли це чують, то питають, а ви звідки. Кажемо: Україна. У них перше питання: ну, ви, мабуть, тут вже багато років. Ні, як війна почалася. Вони не вірять, вони здивовані.
Де вестимуть бізнес після завершення війни, у студії ще не знають. Але він точно буде квітковий.
Понад мільйон у Німеччині, ще три в інших європейських країнах. Після початку повномасштабної війни більше як чотири мільйони українців отримали тимчасовий захист в країнах Євросоюзу. Скільки з них повернуться додому після закінчення війни - наразі незрозуміло.
Прогнози є в української влади. У Міністерстві єдності припускають: за кордоном можуть залишитися близько 30 відсотків українських біженців.
Олексій Чернишов, віцепрем’єр-міністр, міністр національної єдності України:
Ми очікуємо, що 30 відсотків українців приймуть рішення щодо практичного повернення додому протягом пів року після завершення війни. Інша група, приблизно 40 відсотків, будуть розглядати таку можливість з огляду на економічні процеси в Україні, реформи, зростання заробітних плат, вирішення питань житла, вирішення соціальних питань тощо. Також маємо зазначити, що певна частина українців назавжди залишиться за кордоном. Ми оцінюємо це як 25-30 відсотків від всіх українців, які зараз знаходяться за кордоном.
З ними передовсім Україна і підтримуватиме зв’язок.
Олексій Чернишов, віцепрем'єр-міністр, міністр національної єдності України:
Всі українці за кордоном - це наші амбасадори, вони підтримують Україну. Вони зміцнюють Україну. Мають зберегти українську ідентичність, над розвитком якої ми маємо працювати кожного дня.
Уже незабаром в європейських країнах з’являться хаби єдності. Вони, зокрема, і допомагатимуть українцям за кордоном інтегруватися. Перші запрацюють в Німеччині, Польщі та Чехії.
