Дитина малює війну: психолог розповіла, що має насторожити батьків [ Редагувати ]

Дитина почала малювати війну та відтворює побачене в новинах. Дитячий психолог Ольга Печій розповіла, як у малюнках побачити сигнали SOS і вчасно допомогти малечі, пише bigkyiv.com.ua. 

Якщо школяр почав зображувати танки раз за разом. І навіть після поїздки до бабусі чи шкільної екскурсії знову малює танки. Це привід замислитися, але ще не робити висновків. Адже зацикленість може бути пізнавальною, а не емоційною, говорить психолог. 

"Якщо сюжет малюнків дивує, не робіть уголос жодних припущень. Краще дізнайтеся, про що дитина хоче сказати. Адже діти зображують і те, що налякало раніше, щоб немов роздивитися зблизька, подолати травматичні моменти", - каже психологиня. 

Якщо дитина малює щось жирно, з натиском, так, що олівець прориває папір, імовірніше за все, це злість.

"Також юний автор може перекреслювати когось, заштриховувати, штрикати олівцем, малювати кров. До війни це могло бути ознакою немотивованої агресії або прихованого насилля в родині, бо на кого могли так злитися дівчата та хлопчики? На друзів, рідних? Нині ж, якщо злість націлена на ворога (солдата рф, путіна, ракету, уособлення Війни), це цілком природно. Звісно, це реакція психіки на дуже важкі обставини, але саме малювання — це процес самозцілення. Просто поговоріть, чи відчуває дитина, окрім злості, безпорадність, розгубленість, страх, які можуть ховатися під агресією. Якщо так, потрібна батьківська підтримка, а можливо й допомога психолога", - додає фахівець. 

Не варто відкладати звернення до психолога, якщо дитина неодноразово малює агресію. 

"Насторожити має, якщо навколишня реальність сумна (наблизилися бої, окупація, щось сталося в родині), а дитина малює, умовно кажучи, веселки та котиків. Це може свідчити про психологічне виснаження, про те, що психіці бракує ресурсів, щоб реагувати на події. Особливо сумний сигнал, якщо юний художник щось постійно стирає, переробляє, видаляє фігури, хоча це не було йому притаманно раніше. Якщо обриси зображень ледь промальовані, є ризик, що син чи донька боїться поділитися негативними почуттями, які заполонили душу, бо дорослі здаються крихкими, слабкими або ненадійними", - каже психолог. 

Якщо дитина малює чорними та червоними кольорами. 

"Є діти, яким просто подобаються ці кольори. Тож не варто одразу хапатися за голову. Іноді саме такі фарби — частина задуму. Скажімо, на одному чорно-білому дитячому малюнку ніби у відталому віконці проступає наш жовто-блакитний стяг як символ перемоги", - каже психолог.