Нищать ворога біля Покровська та Курахового: історія мінометників [ Редагувати ]
Мінометні підрозділи активно мінусують окупантів на сході та півночі країни. З фронту нещодавно повернулися рівненські нацгвардійці, які боронили Україну на Покровському та Курахівському напрямках. Мінометники із позивними "Рекрут" та "Грізлі" зустрілися з моїми колегами.
Це Курахівський напрямок. Це один із заїздів на бойову позицію. Ось так виглядає шахта. Сюди постійно прилітає, якщо гарно роздивитись, то видно, що тут майже нічого немає вже живого.
Владислав нещодавно повернувся з Донеччини. Там із побратимами влітку тримав оборону на Курахівському та Покровському напрямках.
Владислав, командир мінометного взводу Нацгвардії України:
Пробули ми 92 дні. Виявилась дуже складна ротація на цей період, тому що ворог активізувався, ворог підтягнув резерви. Ворог дуже сунеться до стратегічного міста Покровськ, хоче перекрити всі важливі напрямки.
Владислав - командир мінометників. В армії їх жартома називають "фахівцями ландшафтного дизайну".
Трошки міняємо рельєф на землі, коли міна прилітає.
Владислав, командир мінометного взводу Нацгвардії України:
Працювали ми здебільшого на дистанціях від трьох кілометрів, працювали зі 120 мінометів. Це були завдання для прикриття нашого особового складу. Ми знищували бліндажі та склади боєприпасів противника. В день, якщо йдуть активні бойові дії, ми могли вистріляти до 80-90 мін за день.
Владиславу - тридцять. І свій ювілей мінометник відзначив під селом Прогрес, що на Донеччині. Той день, каже, не забуде. Адже побратими влаштували святковий феєрверк - влучили у склад окупантів.
Горіло воно два дні - склад був хороший. Хлопці підписали міну мені. Це був такого роду подарунок на мій День народження. Зупинили противника і його наступальні дії на цілий тиждень, за що потім дуже дякувала нам піхота.
Саме Олександр навів іменну міну на ворожий сховок із боєприпасами. Та незадовго після цієї успішної операції й сам ледь не загинув.
Олександр, військовослужбовець Нацгвардії України, навідник міномета:
Ми відпрацювали буквально декілька мін, після чого ворог помітив позицію. Це був найінтенсивніший обстріл нас. ФПВ-дрони, скиди. За години чотири по одному нашому бліндажу прилетіло понад сто мін.
Тоді ми вже думали, що все. Прощальні смс писали в телефоні. Якщо заберуть, то, можливо, хтось включить телефон і смски прийдуть рідним.
Бійців із бліндажа, який витримав масовану атаку ворога, урятували побратими.
Олександр, військовослужбовець Нацгвардії України, навідник міномета:
Чи пощастило, чи в них БК закінчились. Десь пів години чи годину вони перестали, за нами ні слідкувати, нічого, не було ні дронів, ні прильотів, нічого, і якраз тоді, слава Богу, в нас був такий водій Володька, і він приїхав нас забрав. Велике йому дякуємо! Ми тоді були дуже щасливі.
Нині Олександр і Владислав на ротації. Бойові побратими "Грізлі" і "Рекрут" удома, на Рівненщині.
Зараз ми будемо трошки відпочивати. Потім будем далі проводити навчання, підготовку особового складу до виконання наступних бойових завдань.
Зі Сходу хлопці приїхали своєю бойовою машиною. Позашляховик відслужив їм вірою і правдою.
Ми возили найбільше 35 мін за один раз. Це десь пів тонни шістсот кілограмів.
Це вже друге авто бійців. Перше - згоріло, коли росіяни вдарили "Смерчем".
Владислав, командир мінометного взводу Нацгвардії України:
Пролунав вибух, загорілася наша будівля. Ми вилазили через вікна, то уже потім побачили, що машина димить. Слава Богу, що всі залишились живі, отримали контузії, але всі залишились живі.
Хлопці розуміють: після нетривалого відпочинку знову вирушать на фронт.
- Для мене мотивація - це люди. - Я воюю заради нас усіх, щоб в країні був мир.
