Незрячий воїн став майстром гончарства: неймовірна історія про силу волі [ Редагувати ]
Життя після фронту. Іван Шостак із Вінниці на передовій зазнав важкого поранення - втратив зір. Але попри це, започаткував власну справу - опанував гончарство. І нині продає свої вироби на виставках та через соцмережі.
А ще Іван став інструктором соціального проєкту для незрячих ветеранів. Так він допомагатиме побратимам відкривати нові можливості для самореалізації. Про силу волі воїна - далі в нашому сюжеті.
До цього етнопростору в середмісті Вінниці Іван Шостак приходить регулярно. Коротка підготовка і ось уже ветеран вдягає фартух і сідає за гончарний круг.
Саме це захоплення, зізнається незрячий захисник, допомогло йому подолати депресію і повернутися до цивільного життя.
Наполегливість і бажання творити й працювати дали свої плоди.
У 2015 Іван Шостак підписав трирічну контрактну службу. У 22-му знову мобілізувався і став боронити Україну у складі 77-ї десантно-штурмової. Під час виконання бойового завдання був важко поранений.
Іван Шостак, ветеран російсько-української війни:
Бахмутський напрямок, ми були в резерві. Де були прориви - туди нас кидали. І в один день нас кинули в Оріхово-Василівку, бо там дуже масовано вагнер пішов у наступ. Нам вдалося його втримати, але, на жаль, не всі вціліли. Багато хлопців загинуло, і 1 березня, приблизно о 4 дня, отримав поранення із пострілом РПГ.
Іван утратив зір. Після всіх операцій почалася реабілітація.
Там уже навчали користуватися і телефоном, і тростиною, і життєві навички.
Період адаптації, зізнається ветеран, був складним. Але якось він потрапив на майстер-клас із гончарства, а засновниця артпростору, Вікторія Ніколаєва, запропонувала йому попрацювати з глиною за гончарним кругом.
Вікторія Ніколаєва, засновниця артпростору:
Історія з Іваном почалась для мене як перший такий досвід. Спитали, чи можу я провести екскурсію для таких хлопців. І їх було тоді п'ятеро. Ми просто почали спілкуватися, я їм дала шматочки глини. Давайте попробуємо по пам'яті зліпити, хто що хоче. І коли я взяла Ваню за руки - він мене почув. У нього були дуже м'які й великі руки. І він якось швидко й піддатливо реагував на те, що я йому говорила. Звичайно, це було через дотик.
Відтоді Іван буквально захопився гончарством.
Іван Шостак, ветеран російсько-української війни:
Спочатку хотілося зробити кухоль, а виходила сільничка чи маленька чашечка. Бо не так воно все просто. Глина різна. І це робота на відчуттях. Де її сильніше прижати, де легше, і це получається той виріб, який ти й хочеш зробити.
А нині ж у доробку майстра вже понад 100 виробів. Іван навіть має ексклюзивний логотип зі слоганом "Ніхто крім нас". Більшість робіт ветерана розкупили під час персональної виставки та через соцмережі.
Іван Шостак, ветеран російсько-української війни:
Виробів дуже багато. І вони різноманітні. Особливо зайшли дівчатам чашечки у формі сердечка. Це получилось так неочікувано, бо робив чашечку, і случайно всунув руки туди, куди не треба. І воно зім'ялося у формі сердечка.
Окрім того, Іван долучився до соціального проєкту для незрячих ветеранів і цивільних. Через власне сприйняття майстер допомагатиме учасникам відкривати нові можливості для самореалізації.
Іван Шостак, ветеран російсько-української війни:
На безкоштовній основі буде створена школа, на одну групу вже набрали людей. Хлопців, саме ветеранів, які втратили зір. А я буду інструктором. Якщо людина зацікавлена, хоче попробувати щось нове, добавити собі плюс 10 до свого левела, то я думаю, в неї вийде це все. Головне - бажання.
Втрата зору, каже Іван, не вирок. Головне, попри труднощі, ставити собі мету і досягати її.
