Коні рятують душі: як на Київщині зцілюють ветеранів після фронту [ Редагувати ]

Кицю, все нормально. Я живий, трохи шумно, але я в штанях.

Його позивний "Артист". Дмитро Омельянюк воював з 2015-го: спершу в батальйоні "Карпатська Січ", потім у 93-й бригаді. А на початку повномасштабного вторгнення пішов у тероборону. Виконував бойове завдання і зазнав поранення. Сталося це на Донеччині.

Дмитро Омельянюк, ветеран російсько-української війни:

Я виконував бойове завдання. Керував дронами. І не побратими того ж характеру, теж дроністи, по нас почали ФПВ прилітати. І за день, це було, умовно, 2-5 контузії. І тоді, коли вже була змога нас евакуювати, я потрапив в лікарню в Барвінкове. Там я вже пройшов курс лікування. Коли вже повернувся, тоді я замислився про те, що, мабуть, досить.

Після демобілізації боєць довго не міг призвичаїтися до цивільного життя. Зараз допомагає побратимам віднайти себе після фронту.

Дмитро Омельянюк, ветеран російсько-української війни:

Ми з коханою Анною робимо різні заходи, спрямовані на підтримку, допомогу ветеранів, тому що на власному досвіді я звільнився 3 травня минулого року, і мені потрібно було майже рік для того, щоб просто вилізти з хати, скажемо так, і почати щось робити. У мене була повна апатія, мені нічого не хотілося, по дві тисячі непрочитаних повідомлень у месенджерах, і це не є норма, тому що ти вдома сидиш, і всій своїй сім'ї ти як баласт, просто робиш нерви, і це неправильно. Ну, а наразі, я ж кажу, мене мій побратим запросив на цей проєкт, каже, приїдь, це 5 днів, небагато часу, але ж тут ти можеш трошки перезапуститися, переосмислити щось, структурувати свої якісь напрацювання.

Дмитро - один з учасників економічної школи, що на Київщині. Це проєкт громадської організації, де навчають ветеранів фінансової грамотності, підтримують у бажанні започаткувати власну справу. Один із днів курсу відбувається на цьому ранчо. Тут доглядають за кіньми, яких урятували з прифронтових територій.

Ксенія Березна, співзасновниця ранчо:

Це Тамір. Його хотіли віддати на м'ясо. Я його рятувала з Полтавської області. Він там був на той момент на конюшні. І в конюшні повністю всіх коней намагалась розподілити кудись. І не було можливості їх, в принципі, тримати. І потім до нас почали запити поступати від військових. Просто побути поряд з конями. Побути день, побути декілька годин. І ми їм, звісно, не відмовляли. І всіх приймали. І під час таких зустрічей, 2, 3, 4 години, ми бачили, як людина змінюється. Наскільки їм це важливо, наскільки вони перезавантажуються.

В економічній школі колишні фронтовики вчаться, зокрема, і ставати лідерами - передовсім, для самих себе.

Христина Курганська, голова ГО "Доладу":

Ми підходимо до соціалізації і повернення до цивільного життя наших захисників, ветеранів і ветеранок з таким холістичним підходом, екосистемним підходом. У нас є залучені абсолютно всі сфери життя людини, це і здоров'я, і фізичне, і психологічне, це і соціальна складова повністю, всі соціальні питання, включаючи комунікацію з сім'єю, з побратимами, з людьми, скажімо, в цивільному житті. Це наша головна задача. Ми завжди говоримо про те, що в наших програмах це не відпочинок, це робота над собою. Ми готові надати всі можливі інструменти для того, щоб людина могла реалізувати свої власні таланти і свій потенціал, тому що у кожної людини неймовірна кількість талантів і сильних класних тварин.

Засновники економічної школи кажуть: участь в їхніх програмах відновлення та розвитку вже взяли понад півтори тисячі ветеранів. Для тих, кого війна випробувала на міцність, але не зламала, це одна з можливостей зрозуміти, куди їм рухатися далі й чого прагнути.

Дмитро Омельянюк, ветеран російсько-української війни:

Тому що ми хлопці такі леви-леви, але ми теж можемо сховатися у своїй "мушлі" і потім дуже важко туди достукатись. І я раджу нашим ветеранам, хлопці, не сидіть по хатах, приймайте якусь активну участь. Нам треба розвивати цей рух ветеранський взагалі, не ділитись на якісь маленькі групки.