Професія - тілоохоронець [ Редагувати ]

Темні окуляри, строгий костюм, сталеві м'язи і правильна  постава. Це найперше, що впадає в око при зустрічі з людиною, яку тепер називають модним словом "бодіґард". Цими днями охоронці з усього світу з'їхалися до Ялти на черговий міжнародний турнір, де вони демонструють все на що здатні. Але про те, як і кого охороняють - жодного слова. Однак журналісти "Чергової камери" все ж таки ризикнули і спробували дізнатися. 

Тілоохоронці - найбільш утаємничена професія. Їх усі бачать, але майже нічого про них не знають. Із нашим героєм ми теж познайомилися у перші хвилини зйомок. Та все, на що він погодився, - це лише трішки відхилити завісу таємності у своїй професії. Олег Плаксін одразу пояснив - говорити про роботу, як працівник Держохорони, не може, а от про себе розповість.

Передбачити, запобігти і захистити - це основне у професії  тілоохоронця, пояснює Олег. Ці кадри зняті на одному з міжнародних турнірів, де його колеги демонструють свої професійні навички. Зокрема, вміння ось так, як наш герой, водити авто в екстремальних ситуаціях.
 
Олег Плаксін обирав професію, яка б сформувала його як особистість і де б він міг реалізувати свій спортивний досвід. У минулому нинішній держохоронець  - чемпіон світу з сучасного п'ятиборства. Але головне - щоб це була професія супермена, не позбавлена романтики.

- Ви отримали той рівень романтики , на яку сподівалися?
- 3 56- первое время да, а потом идут суровые будни профессии, командировки, длительные охранные мероприятия  
-В чому найбільша буденність професії?

Олег Плаксін, працівник Управління Держохорони України: "Ожидание. Постоянно быть на контроле. Быть в центре,  внимания держать практически все. Заставить переступить через себя, через свои эмоциональные какие то баръеры и держать себя длительный период времени в ожидании и к готовности моментального действия. Это очень важно".

Так само для Олега важливо не поступатися власними принципами. Це засади професійного тілоохоронця, батька й чоловіка, і, зрештою, гарного друга.

Олег Плаксін, працівник Управління Держохорони України: "Прежде всего, это верность. Верность профессии , верность жене, верность дружбе. На своїй работе я сформировался как личность и у меня есть свои принципы, от которых я не отступаю".

Щоразу, скупий на емоції чоловік, розлучаюсь з дружиною і дітьми, каже:  "До побачення. До скорого побачення". І без жодного сумніву вірить, що так і буде.

Олег Плаксін, працівник Управління Держохорони України: "Я стараюсь жену не посвящать в планы - где более рисковано, где менее - это работа, потому я пошел на роботу, и пошел и должен прийти и должен вернуться. Вот и все. Третьего не дано, как говорится. Жена это прежде всего тыл. Тыл. Когда ты уверен в своем тыле, любое сражение можно выиграть

Ось уже 12 років його поле гри часто розділяє смуга, де по один бік  - життя, по інший - смерть. І лише професійний навик спрацьовує у мить екстремального вибору.

Олег Плаксін, працівник Управління Держохорони України: "В момент,  когда действительно возникают вопросы выбора, скажем так, семья или охраняемое лицо, то сдесь вобщем то выбора нету, потому что прежде всего должен включаться навык. Потому что если ты подумал, а потом сделал, то ты уже проиграл.

Програш для тілоохоронця обертається втратою життя, свого чи того, кого охороняєш. І не останню роль тут відіграє страх. Але людина, яка 30 років тримає зброю у руках, майже нічого не боїться.

Олег Плаксін, працівник Управління Держохорони України: "Чего я в жизни больше всего боюсь? Знаете, вот сдесь я скорее всего ничего не боюсь. Это действительно так. Ну может, быть потеря близьких. Но никак не свою потерю. То есть, я не боюсь умереть. Это сто процентов. Страшно знаете что, когда что-то происходит и ты с этим ничего не можешь сделать. Это единственное, чего можно бояться. Больше ничего".

Боятися за власне  життя немає сенсу, каже Олег. Бо як до нього ставитися - це особистий вибір кожного, як і вибір власної ролі у цьому житті. Його роль - тілоохоронець.