Бої за правилами і без [ Редагувати ]

Бійцівський клуб - кімната, де б’ються чоловіки. Без рукавиць, без правил, без судді. Немає навіть аптечки. Для чого збираються ці люди? І хто вони? Щоб це з’ясувати, ведучий "Агентів впливу" вирішив стати учасником бійцівського клубу. 

12 років тому назад у США син українського емігранта Паланюка Чак написав роман "Бійцівський клуб." За його мотивами 9 років тому в Голівуді кінорежисер Девід Фінчер зняв однойменний фільм із зіркою Бредом Пітом у головній ролі. Успіх був шалений. А сам бійцівський клуб, єдина вигадка автобіографічної книги, наперекір волі автора стала реальністю. Тепер - навіть на прабатьківщині американського письменника: в Україні.

Знайти Бійцівський клуб можна в Інтернеті. На зазначену тут електронну пошту відсилаємо листа із зазначенням свого номера мобільного й прізвиська. За кілька днів отримуємо СМС - у неділю о сьомій вечора на платформі станції метро у спальному районі столиці. "Агенти Впливу" йдуть на зустріч із хлопцями з Бійцівського клубу. Трохи моторошно, адже там б‘ються голіруч. Іноді -  до крові.

- Привет!

Збоку це скидається на зустріч компанії приятелів. Але новачки нервують. "Агент Впливу" - один із них. На вулиці до нас приєднуються ще пара доросліших чоловіків. Хвилин п‘ятнадцять пішки темною вулицею - і ми на місці. Темні підлога й стіни, висока стеля - приміщення нагадує фотостудію. Як з‘ясувалося потім, так і є: тут навіть моделей для "Плейбою" знімають.

Учасники б‘ються без верхнього одягу і босі. Із засобів захисту - бинти, щоб не розбити кулаки. І боксерські капи, щоб не повилітали зуби. Вибирають суперника довільно: хто з ким домовиться. Жодних вагових чи вікових категорій. Ідейний лідер клубу на прізвисько Step зачитує нехитрі правила.

Найважче для новачка - пересилити страх і вийти в коло. Тут стискається час і звужується світ. Бої тривають безперервно. Іноді все закінчується блискавично. А часом - б‘ються до виснаження. Адреналіну та емоцій - через край. Болю від ударів спочатку не відчуваєш. Якщо ж влучив сам - відкривається друге дихання. Рани та синці обробляють за допомогою нехитрої медицини: тільки лід та бідненька аптечка.

Цей довговолосий хлопчина - постійний член київського бійцівського клубу. Він працює менеджером у видавництві. Колеги та начальство не зрозуміють його захоплення. Відтак Михайло ховає обличчя.
 
- Только в драке можешь увидеть себя таким, каким ты есть на самом деле. Когда ты дерёшься, у тебя нету никаких понтов, никаких наслоек. Здесь не важно, что ты знаешь, чего не знаешь - важно, какой ты на самом деле. В драке ты не чувствуешь ничего. Это такой вакуум.

Андрій Старовойт,  президент Всеукраїнської федерації фрі-файту: "З тих пір, як за теорією Дарвіна людина стала на дві лапи і взяла палку-копалку для того, щоб захистити свою пальму, з тих пір почалося мистецтво бою."
 
Він точно знає, як і куди бити, і як зле буває після пропущеного удару. Андрій Старовойт починав із жорстоких підпільних боїв за гроші ще наприкінці 80-их. Потім заснував власну бійцівську школу. Проглянувши відео бійцівського клубу від "Агентів впливу", Андрій попереджає: до біди - один крок, бо жодної медичної допомоги там немає. 

Андрій Старовойт,  президент Всеукраїнської федерації фрі-файту: "Я не бачу тут нічого такого надзвичайно поганого, але таке явище - потрібно, щоб воно виходило з підвалів і не знаходило реалізації у такий спосіб. Інакше ми будемо втрачати людей.

Тут б’ються студенти, офісні клерки, бізнесмени. Є навіть міліціонери. Вони і роз‘яснили: якщо все добровільно, без неповнолітніх, не публічно і без грошей - проблем із законом нема. Якби все відбувалося перед очима перехожих - це було би хуліганство. Сергій, власник студії кінодубляжу, надав бійцям закрите приміщення. На стінах - фото зірок шоу-бізнесу.

- Это - "Конец фильма", друзья мои, русская группа. "Серега" снимался в павильоне.

Вони всі працювали тут, але жоден про справжній, а не телевізійний бійцівський клуб навіть і не здогадався. Синці на обличчі - такі ж атрибути цього успішного чоловіка, як ноутбук або джип.

- Из новичков мало кто остаётся. Десять человек постоянных. Приходит ещё пятнадцать новичков. Один, два, три будут ходить постоянно.

Сергію і самому до душі час від часу відчути міцний кулак товариша.
 
Сергій Озерянський, член Київського бійцівського клубу: "Бой с человеком по абсолютно справедливым правилам - без грязной борьбы, один на один, когда равные шансы - это всё успокаивает внутренне. Независимо от той боли, которую ты получаешь, ты получаешь умиротворение внутреннее. Что я смог, я сделал, я добился, пересилил свою боязнь…"

Людина, яка і створила клуб у столиці, переконує: його членів не треба боятися, бо всю внутрішню агресію і жорстокість хлопці залишають в бою.
 
Step, організатор Київського бійцівського клубу: "У нас в клубе очень мало спортсменов. Их можно пересчитать по пальцам. Остальные приходят ради наслаждения. Это не спорт. В бойцовском клубе нет проигравших. Я считаю, что все выиграли, если они пришли в бойцовский клуб. Если они побороли свой страх, значит, они победили самого себя. По сути, мы дерёмся сами с собой, со своими страхами, предрассудками".

У романі Паланюка й фільмі Фінчера хеппі-енду немає: чоловічий бійцівський клуб перетворюється на секту, яка висаджує у повітря ледь не півміста. Цей хлопець запевняє: жодної, тим паче насильницької, ідеології в українському клубі не сповідують. По суті, це є стресовою терапією. Так психологи  називають подібну втечу від сірої буденності. Але водночас попереджають - психологічних проблем мордобоєм на вирішити.

Михайло Грінченко, психолог: "Придя и набив кому-то морду, ты не решаешь, и не ищешь, и не понимаешь причины, которые тебя привели к этому. А причины могут быть совершенно различными. Агрессивность - это форма проявления, но это не значит решение проблемы, которая внутри тебя."

Десять років тому у Києві від травм помер американський учасник турніру боїв без правил. Після цього їх заборонили. І ось дозволили знову. Це відео з цьогорічного турніру у Львові. На відміну від таких комерційних шоу, підпільні бійцівські клуби поки ховаються на задвірках Києва та обласних центрів. А травми бійців обмежуються синцями і зламаними щелепами.