В Украине жители приграничных регионов промышляют челночеством [ Редагувати ]

У Львові польське консульство урочисто вручило 75-тисячне посвідчення учасника "малого прикордонного руху". Ці картки ввели 2009-го року. І для багатьох галичан, які проживають в 30-кілометровій прикордонній зоні - це не просто перепустка в Євросоюз, а насамперед можливість прогодувати себе. Про один день із життя учасника прикордонного руху - Софія Гордієнко.

Україно-польський кордон - це не лише двері в Європу, для багатьох місцевих мешканців - ще й місце праці.

Шегині - єдиний пункт пропуску, через який можна пішки дістатися до Польщі. Щодня цим коридором проходить більш як 6 тисяч людей. Навіть у люті морози по той бік кордону гуртуються човникарі. В руках - ходовий український товар: горілка і цигарки. Побачивши камеру - ховаються.

На стоянці біля польського супермаркету учасники малого прикордонного руху гріються біля багаття і діляться плітками. Кажуть, для занепалих районів Львівщини польська пластикова карта - як трудова книжка. Юрій Заник з Яворівського району раніше їздив до Польщі на заробітки. Після кризи, каже чоловік, не залишилося більше нічого, як човникувати.

Юрій Заник, власник карти малого прикордонного руху:

- От так ідут сюда, шось візмуть підзаробити шоби шось перенести, шоби якихось пару рублів заробити, ну де людина інакше заробить?

У теплому залі львівського консульства - тісно від журналістів і чиновників. Мешканка Мостиська урочисто отримала 75-тисячне посвідчення учасниці малого прикордонного руху. Це вже її друга картка.

Лілія Тройнар, власниця карти Малого Прикордонного Руху:

- Мені подарували квіти, подарували презент якийсь, я не знаю, і подарували мені той диплом.

Найближчими днями Лілія Тройнар планує вибратися через Шегині до Польщі за покупками. Ось тільки чекає, коли холоди минуть.