Вінницький патруль [ Редагувати ]
Колись ми вже розповiдали про роботу Київського полку патрульно-постової служби мiлiцiї. Нещодавно наша знiмальна група вирушила до Вiнницi, щоб розповiсти про буднi тамтешнiх спiвробiтникiв ППС. Як що в столицi бiльший вiдрiзок часу чергування припадає на день, то у Вiнницi загалом патрулювання проходить вночi. Отже, о четвертiй годинi вечора ми разом з одним iз патрулiв вирушили на чергування.
Щойно ми вiд'їхали на патрулювання, нам повiдомили про затримання трьох грабiжникiв, якi серед бiлого дня обкрадали жiнок. Використовуючи балончик зi сльозогiнним газом, грабiжники забирали в них сумочки та мобiльнi телефони. На кримiнальний промисел хлопцi приїхали з Одеси. Двом з них лише по 13 рокiв, а найстаршому 17. Тож лише один з хлопцiв пiдпаде пiд кримiнальну вiдповiдальнiсть. Ранiше вiн не був пiдсудним, тож сподіваємось, парубок отримає строк лише умовно, i для усiх трьох це стане уроком на все життя. Маємо надiю, хлопцi зрозумiють, що краще заробляти грошi законним шляхом.
Далi ми вирушили на центральний стадiон. Цього дня там проходив футбольний матч i бiльша частина пiдроздiлу несла там чергування. Адже коли збирається натовп, чи то концерт, чи то футбол, завжди iснує загроза винекнення панiки, i через це може постраждати багато людей. Обов'язок правоохоронця попередити трагедiю. Тож спiвробiтники ППС, завжди залучаються до охорони массових заходiв. Проїжджаючи вулицями мiста, ми час вiд часу зупинялися, щоб зробити пiший обхiд. Оглянувши один з дворiв, вийшли на вулицю. На зупинцi бiля залiзничного вокзалу побачили пiдозрiлу пару. Перевiрили хлопця, з документами в нього все гаразд, заборонених речей при ньому не було i його вiдпустили, а от у дiвчини документiв не знайшлось, тож довелося доставити її у вiддiлок, для з'ясування особистостi. Вона розповiла, що приїхала з Молдови i шукає свою подругу, але адресу подруги чомусь назвати не змогла. Пiд час перевiрки хлопця, до нас пiдiйшов чоловiк, стан його тверезим аж нiяк назвати не можна. Вiн чiплявся до мiлiцiонерiв з проханням обшукати його. Чоловiку не вiдмовили i пiсля обшуку разом з дiвчиною вiдправили до вiддiлку. Оскiльки поява в громадських мiсцях в нетверезому виглядi - є порушенням адмiнiстративного кодексу, за яке передбачено покарання у виглядi штрафа, або затримання на 15 дiб. Вiдправивши дiвчину та пьяничку до вiддiлку ми вирушили далi.
По дорозi зайшли в двiр одного з приватних будинкiв. Господар цих будiвель, як нам сказали мiлiцiонери, здає примiщення професiйним злидарям. В день їх можна побачити на вулицях мiста. Сидячи у iнвалiдних вiзках вони просять милостиню, а в вечорi, пiсля так званої роботи приїжджають додому i вiдразу ж зцiлюються. Мiлiцiя час вiд часу перевiряє такi мiсця. Адже в таких, так би мовити гуртожитках нерiдко переховуються нелегали, або влаштовуються нарколабораторiї.
Зайшли в середину. Усi мешканцi будинку приїхали з молдови. Переважна бiльшiсть мешканцiв цiєї оселi, неповнолiтнi. Одна з дiвчат, якiй щойно виповнилося 16 рокiв, ще не встигла отримати паспорт, проте вже встигла народити дитину i знову завагiтнiти. У iншому примiщеннi людей було значно меньше.
З розмови на місці:
- Нiчого краденого немає?
- Нi, нi. Можете дивиться. Ми не крадемо. Ми не крадемо, в нас мужикiв немає, тiки ми двоє i мама.
- Дитина чия?
- Її.
- Тобi ж тiльки 15 рокiв.
- Ну i що?
- Це вона вже, це в неї вже друга.
- Во сколько родила первого ребенка?
- Вона не родила, а потеряла, пiдняла тяжке и потеряла.
Дiвчата розповiли, що в Молдовi в них ще залишилися родичi, найменшi з них iнколи навiть ходять до школи. Однак цим молодим жiнкам аж нiяк не хочеться повертатися на батькiвщину, отримати освiту, хоча б середню, i влаштуватись на роботу. Жебракувати їм подобається набагато бiльше.
Вже почало сутенiти, ми пiд'їхали на автовокзал. В примiщеннi вокзалу пiдприємцi поставили кiлька iгрових автоматiв i тут повсякчас збираються охочi пограти. Серед них багато неповнолiтнiх, хоча за законом лише повнолiтнi мають право грати в азартнi iгри. Власникам автоматiв, певно, байдуже до того, де дiти беруть грошi на такi розваги. Батьки ж зазвичай не знають про таку пристрасть їхнiх чад. А такi iгри часто викликають залежнiсть, а надто у дiтей. Тож дитина може почати красти грошi, спочатку у батькiв, а згодом i де iнде. Отже, спiвробiтникам мiлiцiї доводиться слiдкувати за тим, щоб дiти трималися подалi вiд таких закладiв. Перевiрили ще кiлька людей, що викликали пiдозру.
Раптом по рацiї нас викликав черговий. В мiсцевому барi, пiд зовсiм безалкогольною назвою "Капучiно", п'яна бiйка. Один iз спiвробiтникiв ППС розповiв, що в цьому кафетерiїї майже кожен день вiдбувається бiйка, а нерiдко i по кiлька разiв за вечiр. Під'їжджаючи, ми побачили на вулицi скупчення людей, усi галасували i один-одному щось доводили, але вже без бiйки. Конфлiкт вiдбувся мiж двома людьми, але прийняти в ньому участь забажали ще кiлька осiб, зовсiм до нього непричетних. Коли спiвробiтники патрульно-постової, пiдiйшли, наповп дуже швидко розiйшовся i залишилися лише два чоловiка, якi продовжували з'ясовувати стосунки. Один з них був таксист. Вiн звинувачував iншого чоловiка в тому, що той вдарив ногою його машину, припарковану перед згаданим закладом. Щоб розiбратися в усьому докладнiше, усi разом вирушили до вiддiлку.
Учасник бійки: - Значит, мы пришли с товарищем, никого не трогали, никому ни чего плохого не делали, просто отдыхали, как нормальные все люди. Я вообще не помню, как это было, я выхожу, моего друга бьют. Я не понял, чего его бьют. Я кажу, Константин, а чего тебя бьют? Он говорит я не знаю. Тут вот товарищ стоит, тот убегает, этот ко мне подбегает, говорит - ты мне машину побил, я говорю, я к твоей машине не прикасался. Саня, ну что не так ну скажи, иди сюда ну що не так.
- Вы водителя такси знаете?
- Конечно знаю.
- Он знает вас? А где товарищ ваш? После того как произошла драка, куда он убежал, домой?
- Наверно, я откуда знаю, меня скрутили руки, положили, я просто защищался за него.
- Вы можете назвать данные своего товарища?
- Та зачем?
- Чтобы мы могли его тоже сюда пригласить и выяснить, как все это было.
- А смысл?
- Ну, смысл... Водитель такси утверждает, что вы побили его машину.
- Я не бил ему машину, он знает. Если он скажет, что я побил ему машину, он будет не прав.
Залишивши чоловiкiв в РУВС, ми вирушили далi. Пройшло ще двi години i тишу в салонi патрульної машии знову обiрвав виклик по рацiї. На будинок у приватному секторi здiйснено збройний напад, передав черговий. Не гаючи нi секунди ми вiдправились на виклик. Через декiлька хвилин були на мiсцi. На вимогу вiдкрити дверi i впустити правоохоронцiв в середину вiдповiдi не було. Раптом почули звук розбитого скла, i з вiкна будинку вистрибнули двоє людей. Почалось переслiдування.
Міліціонер: "Суєта почалася в будинку, хто там був менi це було не вiдомо, як i слiдчо-оперативнiй групi. Коли працiвники почали говорити, що вiдкривай дверi, ми побачили, що невiдома особа вибила вiкно i один випригнув i другий виплигнув через вікно".
Доки мiлiцiонери наздоганяли втiкачiв, ми залишалися бiля машини. Невдовзi почули кiлька пострiлiв. Нам залишалося тiльки здогадуватись, хто все ж стрiляв, можливо вiдбулась перестрiлка. Чи є жертви, ми не знали. Пройшло, ще декiлька хвилин i ми побачили спiвробiтникiв мiлiцiї, вони буквально тягнули на собi двох чоловiкiв. Судячи з усього пiдозрюванi без бою не здавалися. В одного з утiкачiв на курточцi ми помiтили кров.
Міліціонер: "Ця особа перебiгає через забор, я за ним. вiн розвертається в мою сторону i, буквально, пiвметра бiля мене, ну розвертається, бачу, що пiстолет в руках, я був змушений вистрiлити на поразку".
Мiлiцiонер вцiлив втiкачевi в руку, що ж сталося з іншим? Виглядав вiн так, нiби йго била цiла зграя. Виявилося, що пiдозрюваний намагаючись утекти, залiз до дровника i його завалило колодами. Як би не спiвробiтник мiлiцiї, який вчасно його помiтив, хлопець загинув би.
Міліціонер: "Другого побачив, там таке типу дрова лежали, я побачив цi дрова i побачив, що з пiд них було видно його ноги, но його самого видно не було, сховався".
Обох горе втiкачiв довелося доставити у лiкарню. Що ж усе таки вiдбулося в будинку, нам розповiли хазяї. Кiлькома гдинами ранiше двоє парубкiв озброївшись пневматичним пiстолетом, вдерлися до будинку i погрожуючи зброєю та топориком, який знайшли на мiсцi, вимагали у хазяїв вiддати всi цiннi домашнi пожитки. Аби довести серйознiсть своїх намiрiв, один iз зловмисникiв поранив жiнку та її сина з пiстолета. Мiлiцiю викликала господарка будинку. Якимось дивом вона вибралася з хати через вiкно, i вже вiд сусiдiв викликала допомогу.
Міліціонер: "Дiї працiвників та спiвробiтників, якi застосували зброю, визнанi правомiрними - це по результатах перевiрки. А по факту нападу на помешкання вказаних громадян, нами порушена кримiнальна справа за статтею 187, частина 3, тобто, по розбою".
Не дуже часто доводиться спiвробiтникам мiлiцiї використовувати зброю. Для нормальної людини вистрiлити в iншу людину величезний стрес. Окрiм того, коли мiлiцiонер застосовує табельну зброю, вiдразу проводиться службове розслідування, щоб встановити, чи правомірними були його дiї. Проте iнколи все ж доводиться вдаватися до виняткових заходiв, з метою самозахисту, або, щоб зупинити злочинця. Нещодавно двома пострілами, правоохоронцю вдалося зупинити гвалтiвника.
Міліціонер: "Задзвонив телефон в мене. я пiдняв трубку i черговий повiдомив, що в селi Кусiкiвцi скоєно згвалтування, що необхiдно термiново виїхати в данне село".
Міліціонер: "Десь
Спочатку чоловiк вiв себе спокiйно, вийшов з правоохоронцями на вулицю. По дорозi до машини, попросився сходити "до вiтру". Мiлiцiонер дозволив. Вiдiйшовши кiлька крокiв, чоловiк зненацька почав тiкати. Правоохоронець кинувся за ним. Чоловiк був одягнений у спортивний костюм та кросiвки, тому бiгти йому було значно легше нiж мiлiцiонеру.
Міліціонер: "Я крикнув в догонку йому, так як в мене була табельна зброя при собi, стiй бо буду стрiляти, вiн вiдповiв менi, що стрiляй, менi всеодно i продовжував втiкати. Я достав пiстолет i провiв попереджувальний пострiл в гору i це не зупинило його, вiн продовжував бiгти в напрямку ліса".
Зловмисник продовжував втiкати. До лiсу залишалося зовсiм не багато i якщо б вiн таки встиг туди добiгти, знайти його було б практично не можливо.
Міліціонер: "Було вже темно, це було десь близько шостої години ранку. Я провiв пострiл в область нiг, щоб тiльки припинити його бiг. Щоб тiльки вiн припинив тiкати вiд мене, але пiсля пострiлу по ногах вiн продовжував бiгти".
Утiкач продовжував бiгти, можливо в темрявi мiлiцiонер промахнувся. Пiдозрюваний пробiг через кiлька дворiв i вже майже добiг до лiсу.
Міліціонер: "Тому я зрозумiв, що в мене залишається ще один шанс, щоб зупинити його, це ще один пострiл, йому залишалося ще пару метрiв, щоб запригнути в корчi, де вже я б його не достав. Прицілившись, я провiв ще один пострiл, пiсля якого громадянин упав".
Пiдiйшовши ближче, мiлiцiонер побачив, що злочинець сидить на землi. Спiвробiтник мiлiцiї наказав йому пiднятися i йти до машини. На цей раз чоловiк пiдкорився. i вже бiля машини правоохоронець помiтив, що у чоловiка штани залитi кров'ю. Обидвi кулi все ж таки влучили в цiль. Як чоловiк змiг бiгти з пораненням в нозi, залишається загадкою.
Мельник Леонид Николаевич, заведующий хирургическим отделением районной больницы: "Пострадавший поступив 20-го числа, вчора ранком з вогнепальним пораненням обох нижнiх кiнцiвок правого стегна та лiвої гомiлки. Стан його був середньої важкостi пiсля надання медичної допомоги стан покращився, на сьогоднiшнiй день стан задовiльний. Потребує подальшого лiкування".
У лiкарнi чоловiк розповiв свою версiю того, що відбувалось:
- Ваше бачення того, що вiдбулось, що вчора відбулось? Можете нам розказати?
- Я з дiвчиной встрiчався, ну випили, нормально все, потом полягали спати. Утром приїхали працiвники мiлiцiї, я злякався, тiкав.
- А чого ви злякались?
- Працiвники мiлiцiї приїхали.
- Ну то й що? Чого ви злякались?
- Працiвникiв мiлiцiї. Начав тiкати. Начали стрiляти.
- Просто так начали стріляти?
- Доганяли i почали стрiляти.
- А чому ви не зупинились? Ви чули, як вас попереджали?
- Я ще бiльше злякався.
Що ж, пiсля лiкування на чоловiка чекатиме суд, а ми продовжували своє патрулювання. Ще трохи поїздивши, ми помiтили пiдозрiлого чоловiка. Його довелося затримати, адже в нього за паском знайшли шприц з речовиною коричневого кольору, що нагадувала наркотичну.
Из допроса:
- Як ви були затриманi працiвниками міліції?
- Направлялся домой, остановилась машина, вышли работники милиции.
Шприц з речовиною був негайно вiдправлений на експертизу. Висновок пiдтвердив здогади мiлiцiонерiв. Речовина у шприцi мiстила 136 грамiв опiю.
Из допроса:
- Де знаходиться магазин?
- На Первомайской.
- Тобто. До магазину ви йшли з якою метою?
- Хотел сделать какую-то покупку.
- Де ви взяли речовину, яку вилучили у вас?
- Нашел возле магазина, возле ступенек.
- Пiсля цього, як ви побачили цю речовину, що ви вирiшили з нею зробити i чого ви її взагалi взяли, коли побачили?
- Ну, увидел, поднял, опредилил, что это наркотик.
- По чому ви виявили, що це наркотичний засіб?
- По запаху.
- Ранiше вам вже зустрiчався, такий засіб?
- Да.
- То вам знайомий був вже запах, пiсля цього ви взяли, з якою метою?
- Взял, чтобы самому употребить.
Так це чи нi, вирiшить суд, а поки, що чоловiк змiнить своє помешкання, на камеру попереднього ув'язнення.
Залишивши районне управлiння ми знову їдемо по нiчним вулицям Вiнницi. Наближається холодна пора року i у пiдвалах багатоповерхiвок починають збиратися на ночiвлю люди без певного мiсця проживання. Щоб зiгрiтися, вони розпалюють багаття, що часто призводить до пожеж, тому сiвробiтникам ППС доводиться перевiряти й пiдвали. Ми перевiрили пiдвал, де частiше за все збиралися бомжi, проте нiкого не знайшли. Наближався ранок i о
Тож роботи бiйцям ППС вистачає, хоч i не кожен день їм доводиться стрiляти, чи затримувати злочинцiв, однак виклики на сiмейнi сварки та заспокоєння пьяниць на вулицях, теж забирають багато сил та нервiв. Робота таки не з легких, проте бiйцi пiдроздiлу патрульно-постової служби не скаржаться i несуть свою службу з гордiстю.
