Після полону - знову до війська: історія бійця тероборони, що захищав Маріуполь та "Азовсталь" [ Редагувати ]

Після полону - знову до війська. 59-річний боєць терооборони Ігор Дубик із Маріуполя з перших днів повномасштабної війни боєць пребував на "Азовсталі", звідки вийшов разом з усіма торік у травні. Далі - був російський полон. Його дружина Оксана чекала на нього у Львові і ні на мить не сумнівалася, що побачить свого коханого. Як сприйняла після всього пережитого рішення чоловіка їхати знову на передову - в сюжеті Вікторії Балицької. 

Я хочу, щоб ми попили з вами кави, дуже хочу. Тому що я її зварювала так, як заварювала в себе в Маріуполі, в турці. 

Оксана зустрічає нас у кімнаті модульного містечка - у піднесеному настрої. 

Оксана Дубик, дружина військовослужбовця:

Пішла до перукаря, зробила зачіску, бо я їду до чоловіка на схід. Ми веземо їм обладнання, яке вони замовили. 

Чоловік Ігор знову на передовій - служить у 109-й бригаді тероборони Донеччини. І це - після вього пережитого: кількох місяців на "Азовсталі", поранення та піврічного полону. Торік першого грудня 59-річного Ігоря обміняли. На цьому відео зустріч подружжя у лікарні в Дніпрі невдовзі після звільнення.  

Оксана пригадує ту щасливу мить - зрозуміла, що чоловіка визволили, із випадкового фото у соцмережі. 

Оксана Дубик, дружина військовослужбовця:

Там був чоловік, був повернутий боком і було тільки видно вухо. Я побачила, що то мій чоловік, я зрозуміла, що він вже вдома, що він вже в Україні.

А за півгодини Оксана отримала офіційне підтверження. 

Оксана Дубик, дружина військовослужбовця:

В мене була радість така, знаєте, як дитину народжуєш і ти знаєш хто в тебе. Така радість була.

Цієї миті жінка чекала більш як півроку. Ми зустрічалися із Оксаною ще в липні. Тоді вона працювала у львівській крамниці квітів, і це допомагало не втрачати надії.

Оксана Дубик, дружина військовослужбовця:

Впадати у відчай не треба, хлопцям це не допоможе ні в якому разі. І вони нас хочуть бачити сильними, так як сильні вони. 

Тоді Оксану підтримувала робота, а ще працівники Західного представництва Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин.

Марія Петришин, координатор Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин:

Психологічна підтримка, юридична консультація, вони дуже важливі. Часом просто обійняти людину і подякувати за те, що вона є, це теж дуже важливо для неї.

Відразу після полону Ігор переніс кілька операцій та лікувався. А потім подружжя цілий місяць провело разом. 

Оксана Дубик, дружина військовослужбовця:

Згадували будинок, Маріуполь. Планували, планували дачу. Чоловік має планів на майбутнє.

Але це все - після перемоги, а поки Ігор повернувся на передову. Оксана навіть не намагалася відмовляти коханого.

Оксана Дубик, дружина військовослужбовця:

Не могла собі цього позволити, бо він би мене не поважав. В нас навіть такої розмови, що він піде або не піде захищати країну, не було потім. 

Марія Петришин, координатор Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин:

Мені здається, що він зі мною поділився раніше ніж з Оксаною, через те, що він напевно дуже хвилювався за неї. Бо коли я питалася "як ви, що ви плануєте", то він сказав: я збираюсь повертатися.

Тепер Оксана волонтерить для підрозділу чоловіка. Разом із сином возить допомогу на схід. 

- Для цих героїв ми привезли ось таке обладнання завдяки вам, що зібрали кошти. Для нашого командира, да.

- На розвалинах кремля станцюємо гопак.

Поки Ігор на війні, Оксана багато працюватиме, чекатиме і віритиме - вона це вміє.