27 сiчня у Федеративнiй республiцi Німеччина вiдзначали День пам'ятi жертв нацизму [ Редагувати ]

27 сiчня у Федеративнiй республiцi Німеччина вiдзначали День пам'ятi жертв нацизму. Саме в цей день 1945 року радянськi вiйська звiльнили в'язнiв концентрацiйного табору "Аушвiц", що в нас бiльше вiдомий за польською назвою "Освенцiм". З того часу пройшло майже 60 рокiв, але у Нiмеччинi тема нацизму та його жертв i досi залишається дуже болючою.

У Бундестазi - година пам'яті. Депутати згадують жертв холокосту.

Вольфганг Тiрзе, голова нiмецького Бундестагу: "На сьогоднi головна проблема - як найкраще поширити iсторичнi знання".

Питання для нiмцiв нагальне як нiколи.

Берлiн - мiсто, що постiйно будується. Втiм, споруджують тут не лише будинки та офiснi примiщення. Останнiм часом має бути зведено 22 пам'ятники. Усi - на згадку про жертви нацистського режиму.

Будiвельний бум меморiалiв розпочався не так давно - рокiв зо 2-3 тому. Приблизно тодi, коли було ухвалено рiшення звести в центрi столицi пам'ятник закатованим євреям. 19 тисяч квадратних метрiв скоро вкриють бетонними плитами. 2751 плита на згадку про 6 мiльйонiв загиблих. "Екстраординарний дизайн Петера Айзенмана презентує радикальну протилежнiсть традицiйнiй концепцiї меморiалу" - написано на рекламному щитi. I справдi, якщо вiрити макету, меморiал виглядатиме доволi незвично. На все це - разом iз парком та пiдземним iнформацiйним центром - видiлили 28 мiльйонiв євро.

Нагадали про себе й iншi групи, представники яких були жертвами нацистської диктатури. Адже їх вбивали з такою самою жорстокiстю. Першим почав обивати пороги владних установ голова мiсцевої громади ромiв. Так з'явилася табличка, на якій написано, що скоро тут буде зведено монумент на згадку про циган, якi загинули вiд рук гiтлерiвцiв.

Приблизно така ж iсторiя передувала появi ще однiєї таблички у парку Тiргартен. Там будуватимуть пам'ятник жертвам нацизму - представникам сексуальних меншин. Їх Гiтлер теж винищував.

Поступово навiть термiн з'явився - "лоббi жертв" Другої свiтової. Вони уважно пильнують, аби були дотриманi принципи справедливостi. Бо не дуже добре, що пам'ятник "депортованим" поставили, а "переселеним" - лише в проектах. Є пам'ятник нiмецьким повстанцям, депутатам Бундестагу, якi пережили гонiння, а от колишнiм дезертирам з лав нацистської армiї - немає.  

Вольфганг Тiрзе, голова нiмецького Бундестагу: "Ми маємо зробити так, щоб у молодого поколiння насправдi виникла вiдповiдальнiсть. Щоб кожна нова генерацiя вигадувала новi шляхи та форми вшанування пам'яті загиблих пiд час Другої свiтової".

Запитання, щоправда, залишаються. Наприклад, чи залежить вiд кiлькостi пам'ятникiв усвiдомлення урокiв iсторiї. Або чи є тактовним дiлити жертв нацизму за етнiчною чи якоюсь iншою ознакою. Як це робили 60 рокiв тому, за часiв Другої свiтової. I чи не лiпше було б створити один пам'ятник - на згадку про всiх, хто загинув вiд рук нацистiв.