Іран на порозі нової революції? [ Редагувати ]

Тільки вчора десятеро людей загинули під час розгону демонстрацій у Тегерані - поліція почала стріляти у протестувальників. Сотні людей поранені й заарештовані. Цей мітинг був придушений найбільш жорстоко від початку виступів минулої суботи. Деякі джерела говорять про трьохсот загиблих. Увага до Ірану прикута не лише через велику кількість жертв.

Таких акцій протесту не очікували в країні з настільки сильним режимом. Багатий на нафту і газ Іран багато в чому визначає політику на Близькому Сході. Його підозрюють у розробках ядерної зброї, а до таких країн у міжнародної спільноти геть інше ставлення.

Нашій знімальній групі вдалося побувати в Ірані під час виборів. Утім, в останні дні нам, як і всім іноземним журналістам, знімати категорично заборонили. Про унікальність і важливість подій, які відбуваються нині в Ірані - матеріал Наталі Гуменюк:

Найбільша честь для іранської жінки - поховати сина-мученика, що загинув за батьківщину, каже Ердерміре.

Уже двадцять сім років вона щочетверга приходить на могилу свого єдиного сина - на цвинтар шахідів "Бехешт-е-Захра", що на півдні Тегерана. Тут поховані загиблі у восьмирічній ірано-іракській війні.

Ердерміре Махін, мати шахіда, загиблого в ірано-іракській війні:

- Тут я відчуваю, що він живий. У 18 він добровольцем пішов на війну. Скільки красенів полягло, захищаючи свободу Ірану! Мені кажуть: ханум, ви не плачете, ви дуже сильна жінка. Я відповідаю: нам, матерям шахідів, негоже плакати, треба пишатися.

Шахіди - це ті, хто втратили життя під час Ісламської Революції, це мільйон жертв ірано-іракської війни. Культ мучеників об'єднує іранців. У країні, в якій кожен загиблий вважається шахідом, цими днями з'являються нові жертви.

На вчорашній забороненій демонстрації проти фальсифікації президентських виборів опозиційний лідер Мір Хосейн Мосаві заявив: він готовий прийняти мученицьку смерть.

Наталя Гуменюк, кореспондент:

- Це мавзолей засновника Ісламської Республіки Іран аятоли Хомейні. Він очолив ісламську революцію і став духовним лідером - рахбаром. Його обличчя уособлює іслам 20-го сторіччя. Хомейні, якого тут називають імамом, закликав ісламський світ боротися із світовим імперіалізмом і сіонізмом.

Руххолу Хомейні в Ірані названо 12-м, тимчасовим імамом - по суті, нащадком пророка, майже святим. Це набагато більше, ніж авторитет.

Наприкінці 70-х протягом року в Ірані тривали демонстрації, в результаті яких скинули шаха. Аятола Хомейні установив на той час унікальний режим, заснований на законах шаріату. Ця людина зробила доти залежну від Америки і Британії, багату на нафту й газ державу одним із найбільших ворогів США. Серед піонерів революції - обидва суперники: і чинний президент Махмуд Ахмадинеджад, і МірХоссейн Мусаві - прем'єр Ірану у вісімдесяті.

У країні з тисячолітньої історією цей мавзолей, зведений 20 років тому, - одна з культових споруд. Протест біля могили аятоли - остання надія.

Учора біля гробниці лідера підірвався смертник: Одна людина загинула, двох було поранено, повідомили іранські ЗМІ.

Голамреза Наджафі, мешканець Тегерана:

- Ми слухаємося нашого лідера аятолу і готові пожертвувати життям, існуванням та всім, що маємо, заради нього.

Так про нинішнього верховного лідера після п'ятничної молитви каже один із мешканців Тегерана. Президент в Ірані - голова виконавчої влади. Країною вже 20 років, разом із радою кліриків, править наступник Хомейні, аятола Алі Хаменеї. Уперше від часів революції конфлікт усередині іранської еліти набув розголосу. Частина духовенства виступила проти розгону демонстрацій. Однак сам аятола, який ще раніше підтримав Ахмадинеджада, напередодні заявив: усі протести - незаконні.

Алі Хамнеї, верховний лідер Ірану:

- Це історичний тріумф, навіть коли деякі наші вороги у різних частинах світу хочуть перетворити безсумнівну перемогу на перемогу із сумнівами. Виходити на вулиці під час виборів - помилка, і хто так чинить, той засумнівався в самому принципі виборів і демократії, у нашій країні. Я закликаю їх зупинитися, інакше вони будуть відповідальними за всі наслідки.

І навіть після цього майже три тисячі тегеранців вийшли на вулицю. На аматорському відео видно, як поліція відкриває вогонь, як людей б'ють кийками. Серед демонстрантів - передовсім студенти. Більшість населення Ірану - віком до 30-ти років. Це покоління, що не знає, яким було життя до революції: без поліції моралі, законів шаріату та поклоніння лідеру - Рахбару.

Маха, студентка:

- Уперше за 30 років мовчазна більшість вийшла на вулиці. Вони брехали нам і робили з нас дурнів. За що? За те, що ми вибрали когось іншого? Не вважайте нас геть дурними.

Одразу після виборів демонстранти вийшли з плакатами "Де мій голос?" та вимогами проведення нових виборів. Після першої спроби придушення закликали припинити арешти і репресії. Сьогодні кричать "Смерть диктатурі". Нині рада стражів конституції нібито розглядає понад шістсот скарг про порушення під час голосування. А виступи тривають уже тиждень. Учасники на умовах анонімності розповідають: "Ми почали рухатися вздовж тротуару від площі Енкеляб, майже годину тихенько йшли до площі Азаді. Люди приєднувалися до нас дорогою. Утім, з’явилося багато поліцейських і басіджів - ополченців - на мотоциклах із кийками, які почали бити людей".

Уперше про масові протести державне телебачення Ірану згадало лише вчора - мовляв, організували їх терористи. Усі, хто трактує ці події інакше, не має права висловлювати свою думку публічно. Енгаме - іранська журналістка газети, що підтримувала опозиціонера Мусаві.

Енгаме Ахмед, іранська журналістка:

- Удень після виборів увесь наклад нашої газети залишили на складі, а видавця заарештували. Хоча офіційно видання не закрили. Ми були в редакції до півночі, наш керівник сказав: залиште будівлю, вас можуть затримати і побити. Ми не закликали людей вийти на вулиці, ми просто писали про фальсифікації.

В Ірані заблоковано інтернет, окрім інформаційних сайтів, усі соціальні мережі, частину супутникових каналів та частково мобільний зв'язок. Також, за різними даними, поліція затримала від 300 до 500 людей. Утім, точних цифр, як і про загиблих та поранених, немає.

Енгаме Ахмед, іранська журналістка:

- Розмовляти з іноземцями ризиковано. За тобою повсякчас стежать. Але, перепрошую, - ви приїхали легально, у вас є державний дозвіл, акредитація, вони впустили вас, аби ви висвітлювали те, що відбувається.

Утім, за годину після зустрічі з Енгаме і ми перестали бути легальними журналістами.

Наталя Гуменюк, кореспондент:

- Вівторок, друга година дня. Міністерство закордонних справ Ірану автоматично анулювало дію акредитаційних карток усіх журналістів, які тут працюють.

Міжнародні ЗМІ змушені залишати країну саме тоді, коли ситуація загострюється, а повідомлень про жертв і виступи по всій країні стає більше. У цей момент місцеве телебачення розповсюджує заяву міністра закордонних справ перед послами.

Манучехр Моттакі, міністр закордонних справ Ірану:

- Посольства мають приділити більше уваги тому, щоб події висвітлювалися правильно. Скарги під час виборів - річ звична. Протягом 30-ти років ми справно стежили за перебігом голосування. Порушення в Ірані неможливі. Адже на кожній дільниці були представники уряду та кандидатів.

Будь-яке іноземне втручання лише компрометує вуличні протести. Вплив на Іран Захід втратив іще 30 років тому. Відтоді вся країна - у міжнародній ізоляції. Нині, наприклад, на Іран накладено санкції за те, що він не допускає міжнародних спостерігачів на свої ядерні об'єкти. Тегеран підозрюють у розробках ядерної зброї і через це міжнародна спільнота спілкується з Іраном значно обережніше.

Наталя Гуменюк, Вадим Ревун, "Подробиці тижня", телеканал "Інтер", Іран