Жители востока живут в постоянном страхе перед будущим (видео) [ Редагувати ]

Про життя українців на Сході нашої держави, які перебувають у постійному страху перед військовою навалою Росії, а також під гнітом сепаратистів розкажуть наші кореспонденти, які проїхали регіоном. Що там побачили й почули - далі у сюжеті.

Головний донецький прикордонник упевнений: російська армія готується перетнути кордон України. Саме про це свідчать дані розвідки, отримані, до речі, з відкритих джерел.

Юрій Лисюк, начальник Донецького прикордонного загону:

- Є така інформація від громадян, які приїжджають з Росії бачать що техніка, яка рухалася у бік кордону, на неї вже наявні написи "Миротворчі сили" ...на російській та українській мові."

Отримавши цю інформацію, ми одразу вирушили на найближчий прикордонний перехід. Водії машин, що повернулися з Росії, заспокоюють.

- Техники не видели, все спокойно.

Але розвіддані такі - двісті танків, установки "Град", велика кількість ударних вертольотів, "безпілотники", що літають вздовж кордону. Росіяни кажуть - "Проводимо навчання". Те саме сусіди стверджували перед вторгненням до Криму. Але особливих ознак готовності до зустрічі непроханих гостей ми не помітили. Принаймні, в Луганській області.

Понад сімсот кілометрів кордону. Місцями він пролягає через села, розрізаючи їх на російську й українську половини. Перейти державну межу непоміченим нескладно. Однак тут - це завадять зробити ось ці плити. Їх привіз місцевий фермер. Але ні він, ні інші жителі не хочуть давати інтерв'ю. Бояться помсти з боку проросійських радикалів.

- Ті, хто блокує військові та державні об'єкти, кажуть: "Ми - це голос Донбасу. Київ нас не чує".

Це - теж голос Донбасу. Репетиція шкільного хору в луганській п'ятдесят дев'ятій школі. Українські школи в Луганську можна порахувати на пальцях однієї руки.

Катерина Івчук, учениця дев'ятого класу:

- Мені дуже прикро, що у нас до української мови ставляться так поганенько, але це все моє, рідне, тут моя сім'я, я це люблю.

Олексій Самойлов - один із найкращих випускників п'ятдесят дев'ятої. Навчається в університеті в Італії.

Олексій Самойлов, випускник української школи:

- Мова дійсно стала фактором політичним. Якщо раніше вона була дещо культурним фактором, то зараз, якщо в Луганську, яке традиційно вважається російськомовним містом, якась людина говорить українською мовою, то вона демонструє певну позицію, і, відповідно, вона так сприймається тими, хто демонструє іншу позицію.

Щоправда, батьки обирають українську школу для своїх дітей не з політичних міркувань, а через якість освіти. П'ятдесят дев'ята - в десятці найкращих у Луганську. Школи поза політикою. Тут навчають прекрасному, доброму, вічному.

Віктор Лазарєв, учень:

- Без доброти у людини не було б його друзів.

Донбас - шахтарський край. Назва цієї копальні збереглася ще з радянських часів - "Імені дев'ятнадцятого партз'їзду". Над входом у підйомник надпис - "Пам'ятай, на тебе чекають вдома". Тут ми так і не знайшли тих, хто хотів би бачити своїм домом Росію.

- Цирк уехал, клоуны остались. Больше нечего сказать. Чудят, кто что хочет.

У сусідній Ростовській області закрилися майже всі шахти. Українські шахтарі не хочуть, щоб їх спіткала доля російських гірників.

Юрій Філь, електрослюсар:

- А мы вылезем. Страна должна быть целая. А что, поделимся, давайте сделаем Белянскую Республику, еще какую-нибудь. Только в большой Украине.

Шахтарі все ще сподіваються на гідне життя у своїй країні. І це буде найкращою агітацією на підтримку єдності України.

Ольга Мітясова, Андрій Цаплієнко, Новини, телеканал "Інтер".