Сім'я з Маріуполя всиновлює ВІЧ-інфікованих дітей [ Редагувати ]

Батьки за покликанням. У родині Ісаєвих двійко своїх та 8 всиновлених дітей зі страшним діагнозом - ВІЛ. Сьогодні у Всеукраїнський день всиновлення сім'я відзначає одне з найважливіших для них свят. Магда Кривовяз бачила сімейне щастя багатодітної родини.

Сашку - 8. Він уже знає абетку та кілька віршів. Майже увесь цей час хлопчик провів у дитячому будинку. Мати відмовилась від нього, коли йому було лише 3 рочки. Сашко - ВІЛ-інфікований. А таким дітям знайти прийомну сім'ю вкрай важко. Та кілька тижнів тому хлопчику нарешті пощастило.

"Показали нам відео анкету його і ми з чоловіком вирішили, що Саша буде наш. Ми поїхали на зустріч і коли ми з ним знайомилися, мій чоловік каже: "Я Дядя Женя, а це тьотя Свєта". Нє, каже це тато Женя, а це мама Світлана", - говорить Світлана Ісаєва, опікун.

Тепер Сашко живе у великій родині, де ще 9 дітей. Майже в усіх - такий самий діагноз. Прийомні батьки Евген та Світлана Ісаєви - стали першими в Україні, хто всиновив Віл-позитивних дітей.

"Багато хто думає що ВІЛ передається повітряно-крапельним, через чашки через гуртки - це все великий бред. Ми хочемо на своєму прикладі не тільки показати, ці діти і ці люди вони зовсім безпечні і можуть перебувати в суспільстві як і всі інші", – говорить Світлана Ісаєва, опікун.

Сім'я Ісаєвих родом із Донецької області. Їхнє селище, лише за кілька кілометрів від Маріуполя. Як звучать артилерійські канонади - знають не із новин. Торік, наприкінці серпня, вони змушені були покинути свій дім. Довелось евакуюватися вночі.

"Папе подзвонив друг вночі, ми вже спали все і сказав що у нас є пару годин на те що б поїхати, поки зелений коридор дали. Все головне зібрали і поїхали", - говорить Петя, усиновлена дитина.

Після евакуації довго шукали притулку. Жили і в Дніпропетровську, і в дитячому таборі у Бучі, і в реабілітаційному центрі для сиріт. У грудні вони отримали власний омріяний будинок під Києвом.

"З'явився меценат, який подарував нам цей будинок, починаючи від виделок і закінчуючи меблями. Єдине, що ми забрали з Маріуполя - це телевізор", - говорить Світлана Ісаєва, опікун.

Були проблеми і з школою. Дітей-переселенців, ще й з таким діагнозом, не хотіли зараховувати. Та в ситуацію втрутилась районна влада. Тепер майже усі діти Ісаєвих, - вчаться у місцевій школі. Найменшій - тільки чотири рочки. А Сашко чекає нового навчального року - щоб піти у перший клас.