Українці про голод дізналися завдяки кіно [ Редагувати ]

Коли 89-го, молодий режисер Олесь Янчук приступив до зйомок фільму про голод 32-33-х років, це була ризикована ідея. Сценарій написав за романом Василя Барки "Жовтий Князь". Сьогодні це твір зі шкільної програми, тоді - заборонена антирадянська література. Знімали на кошти спонсорів і пожертви. "Голод-33" був першим незалежним українським кінофільмом.

Олесь Янчук: "Коли в міністерстві культури в той час довідались що такий проект починається про великий голод в україні, то нам навіть було запропоновано - що ми вас профінансуємо. Але враховуючи що все ж таки це було радянське міністерство культури, то я і мої колеги ми не хотіли, щоби нас відразу взяли під контроль. Тому що тоді б нас контролювали по кожному кадру".

Інформація про Голодомор в Україні на той час була закритою. З архівними матеріалами Янчуку допоміг американський історик-україніст Джеймс Мейс.

Він навіть знявся у стрічці в ролі апологета сталінізму журналіста Волтера Дюранті. Щоправда ці кадри до стрічки не увійшли.

Сьогодні архіви КГБ розсекречені. Другий рік в роковини Голодомору Служба безпеки України організовує публічну виставку документів того часу. Василь Даниленко - один з кураторів експозиції - стверджує, що "Голод 33-го" достатньо правдивий з історичної точки зору.

Василь Даниленко: "Голод-33-го" є ігровий фільм. В ньому використано багато того, що реально відбувалося у житті. Але я сказав би, що якщо почитати документи, особливо документи які тривалий час були засекречені, недоступні і в свій час творилися так, щоб їх ніколи ніхто не міг побачити, то ми побачимо правду ще більш страшну".

У фільмі немає зайвого натуралізму, хоча оператор Василь Бородін знімав стрічку в манері, максимально наближеній до стилістики кінохроніки. Єдиний натуралістичний епізод - коли червоноармійці скидають з вагонів тіла померлих і напівживих, щоб спалити у виритому котловані - і сьогодні вражає своєю непідробністю. Досягти такого ефекту було непросто. Частина знімальної групи категорично відмовилась знімати цю сцену.

 Поразка ГКЧПістів і розпад радянського союзу дав фільму можливість дістатися до глядача. 30 листопада, за день до референдуму про Незалежність його продемонстрував державний телеканал. Після цього режисер отримав тисячі листів. В них глядачі зізнавалися, що стрічка допомогла їм зробити вибір 1 грудня на користь Незалежності.

Через 75 років після жахливої трагедії, яка ледве не знищила український народ, історична пам'ять про голодомор стає чинником, що об'єднує українців як націю.