Малi ГЕС - справжня знахiдка для регiонiв [ Редагувати ]

Не завжди треба очiкувати лише зовнiшньої допомоги. Не варто забувати про невикористанi резерви, так би мовити, вдома. Адже, скажiмо, занедбанi малi ГЕС можуть бути справжньою знахiдкою для цiлих регiонiв. Особливо тих, що залишаються без свiтла пiд час пiкових навантажень.

Енергетична криза країнi начебто не загрожує. Вже пережили. Але це не означає, що малi ГЕС та альтернативнi види енергiї нiкому не потрiбнi. Навпаки. Зацiкавленiсть ним дедалi бiльше зростає. Адже це не тiльки свiтло та тепло, це ще i бiзнес.

Ленiнський план ГОЕЛРО - сходинка до комунiзму. За формулою вождя комунiзм - це радянська влада плюс електрифiкацiя всiєї країни. Тому електростанцiї будували скрiзь. Навiть на малих рiчках. Країнi була потрiбна електроенергiя. У 1934 роцi Корсунська ГЕС дала перший струм. У 47 роцi її вiдновили i експлуатують аж до сьогоднi. Щоправда, зараз на ГЕС новi господарi. Бiзнесмени взяли в довгострокову оренду. Майже закiнчили вiдновлювати аварiйну греблю. Випробували її на мiцнiсть 25-тонним краном. Стоїть. Але станцiя поки не працює. У рiчцi Рось мало води. Надолужити збираються восени та зимою.

Михайло Фонарьов, iнженер Корсунь-Шевченкiвської ГЕС: "Собiвартiсть електроенергiї дуже низька. i забезпечує вона в лiтнiй перiод фактично 40 -50 % потреб району".

Рiчка Гнилий Тiкич вiддає стiйким запахом каналiзацiї. Нагору за течiєю - райцентр Лисянка. Там очиснi споруди є лише на паперi. У зеленiй водi мiсцевi дядьки ловлять рибу, яка ще не спливла догори черевом. Рiчка впирається у Звенигородську гiдростанцiю. Але їй поталанило менше, нiж Корсунськiй. На Гнилому Тiкичi каскад iз 6 малих ГЕС. Бiльшiсть iз них спiткало майже однакове лихо. Пiшли на металобрухт.

Місцева жителька: "Так жаль, я оце як подивлюся, що така розруха, та не можу дивитися на це все. Таку розруху зробили. Построїть, а тодi завалить. Поставте хоч сторожа, щоб те все стояло на мiсцi. Все розрушили".

Євген Бобир запускав Звенигородську ГЕС та працював тут iнженером. Коли станцiю ночами рiзали та розбирали, шукав, хто б захистив добро вiд грабунку. Не знайшов. Хотiв сам купити - не продали.

Євген Бобир, колишнiй iнженер Звенигородської ГЕС: "Вона була як квiточка. Там в серединi чистота, була викрашена".

Нинiшнє мiське начальство комусь вiддавати навiть таке добро не хоче. Дешева електроенергiя i самим потрiбна. Тому станцiю збираються вiдновлювати. Є проекти, є iнвестори. Скоро почнуть будувати.

Олександр Саєнко, мiський голова Звенигородки: "Щоб подати електроенергiю комунальним пiдприємствам, щоб здешевити таким чином, а решту продавати на мiсто. Плани є, якщо все вийде, то думаю, що в серпнi мiсяцi ми зможемо приступити до цього проекту".

На Звенигородськiй ГЕС стояли три генератори потужнiстю 84 кiловати. Тепер її потужнiсть залежатиме вiд проекту. Адже вода є, вона дармова i за неї не треба платити. Потенцiал малих рiчок України доволi солiдний. У 50 роках на них було збудовано 155 малих ГЕС. Iз них вцiлiли i продовжують працювати одиницi. Зайвi кiловати для сiльських районiв пiд час пiкових навантажень будуть як знахiдка. Собiвартiсть такого струму маленька, але вiддача стандартна - 220 вольт. Залишається лише дещиця. Вiдновити втрачене.