Инженер из Боливии собрал радиоуправляемый квадрокоптер из мусора [ Редагувати ]

Що для одних сміття, для декого справжній скарб. Болівійський інженер зібрав літальний апарат фактично із брухту. Деталі шукав на блошиних ринках. Попри це, його безпілотник нічим не поступається фабричним. Хіба що коштує в рази дешевше.

Алекс Чіпана майстер із переробки. Разом зі своїм хендмейд дроном він демонструє, що високі технології 21-го століття можуть бути забавкою не лише для багатих. Двигун, камера і системи навігації літального апарата імпортні. Але решта конструкції зроблена з того, що винахідник знайшов на блошиних базарах. Дерев’яні і металеві частини для рами Чіпана купив за копійки. А пульт дистанційного керування раніше був дитячою іграшкою.

Алекс Чіпана, винахідник:

- Це конструкція мого власного дизайну. Тут є, наприклад, деталі від ручки або ковпачок від дезодоранту. Скуповувався на барахолках у передмісті. Там просто рай для винахідників. Можна знайти зламані принтери, холодильники, двигуни,  що завгодно. Це - корисні деталі, а не мотлох, як багато хто вважає.

І разом усе це працює не гірше, ніж така сама іграшка з магазину за десятки тисяч доларів. Саморобна машина може літати зі швидкістю до сімдесяти кілометрів на годину і підніматися на два кілометри над землею. Чіпана переконаний, - за фантазії і бажання, можна зібрати хоч робота зі старих холодильників.

У Болівії є цілий рух із адаптації і створення нових технологій. Це не лише безпілотники. Ми шукаємо потрібні деталі на блошиних ринках або у майстернях, де їх викидають як непотріб, і робимо з них щось зовсім нове.

У Болівії для більшості людей новітні технології через їх дорожнечу недосяжні. Тож свою місію Алекс бачить у тому, аби країна наздогнала решту світу у технорозвитку. Він переконаний, що сучасні розробки - це не обов’язково дорого. Головне, не викидати того, що може отримати "друге життя".