Вiйськовi лiкарi можуть змусити битися смертельнопораненого солдата [ Редагувати ]

На жаль, наслiдки вiйни вимiрюються не лише кiлькiстю жертв. Є й iншi чинники. Про них не прийнято говорити вголос. Це - грошi.

Сукупний оборонний бюджет усiх країн свiту цього року досяг рекордного показника. Щоправда, лише частину з сотень мiльярдiв буде витрачено на переозброєння та технiчне вдосконалення. За найвищого ступеня розвитку вiйськових технологiй полiтикам доводиться витрачатися i на утримання особового складу. Людський фактор нiхто не вiдмiняв. I саме вiн, насправдi, є визначальним, коли йдеться про переломнi моменти iсторiї. Героями, кажуть, не народжуться. Та виявляється, можна допомогти ними стати.

Для генералiв психологiя вiйни нескладна. Щоб перемогти, солдат повинен або шалено любити Вiтчизну, або люто ненавидiти ворога. Якщо необхiдних для перемоги емоцiй вояки не вiдчувають, їхнiй психiчний стан можна пiдкоригувати. Ви чуєте фрагмент музичного твору, який для нас записали в управлiннi вiйськової розвiдки. Пiсля такого сеансу мелотерапiї можна одразу в бiй. Якщо ж музика не допомагає, вiйськовi лiкарi вийнашли безлiч iнших засобiв змусити солдата битися до кiнця.

А це вже iнший елемент терапiї. Цей прилад носить назву ЛЕНАР, розшифровується як "лiкувальний електронаркоз". Винахiд ще з радянських часiв.

Солдат Рибалко мав би поринути в електросон у нас на очах. 40-хвилинний сеанс повнiстю вiдновлює боєздатнiсть. Але солдат не спить. Вiн уважно слухає, як вiйськовий лiкар на умовах анонiмностi розповiдає нам про пiгулки вiд страху, що їх застосовують в усiх армiях свiту. Для пiдняття бойового духу.

Вперше чарiвну дiю амфетамiну вiдчули на собi американськi солдати. Цей препарат викликає ейфорiю, безстрашнiсть, i пiдвищує фiзичну витривалiсть. Але призводить до повного виснаження нервової системи та до проблем iз серцем.

Пiд час другої свiтової вiйни амфетамiн продають у звичайних аптеках. 1953-го - видають американським воякам у Кореї. Потiм демобiлiзованi солдати поширили амфетамiнову наркоманiю в усiх Сполучених Штатах. Так само - в Європi та в Китаї.

Амфетамiн або його аналог давали пiд час вiйни i радянським розвiдникам. Це вже iсторичний факт.

Вiдомо також, що перед стратегiчною битвою психостимулятори вживали льотчики та пiдводники.

У сороковi роки в Союзi амфетамiни виготовляють офiцiйно, але застосовують обмежено.

1951-го - Свiтова органiзацiя охорони здоров'я класифiкує амфетамiн, як наркотик. СРСР забороняє його використання. Але радянська армiя без нього вже не може й не хоче. Тому вченi сушать голови, як знайти такий замiнник, щоб ефект був максимальний, а шкода - мiнiмальна. Цим займається надсекретна наука - вiйськова фармакологiя.

Тут, у головному управлiннi розвiдки, хай зi скрипом, погодилися говорити про вiйськову таємницю. Хоча й не українську. Пiсля пiвгодинного допиту начальник медичної служби зiзнався, що навiть зараз в iндивiдуальних аптечках вiйськовослужбовцiв США та членiв НАТО є препарати, що належать до чорного списку.

Штурм палацу Амiна в Афганiстанi радянськими бiйцями спецпризначення та взяття Багдада американськими вiйськовиками - бойовi операцiї, що вимагали надлюдських сил та надприродних можливостей.

Росiйська вiйськова наука пiшла далеко вперед. Пiгулки вiд страху - позавчорашнiй день. У минулому навiть i препарати, що дозволяють бiйцю спецпризначення не спати 8 дiб. Гордiсть росiйської армiї - пiгулки, що подовжують життя смертельнопораненому солдату. В Українi про таке лише мрiють.

Без допiнгу не обходиться жодна з армiй свiту. Країни, якi беруть участь у вiйнi або збройному конфлiктi, перебувають у постiйному пошуку психостимуляторiв нового поколiння. Про шкоду таких препаратiв згадують в останню чергу.

В українськiй армiї потреби в чарiвних пiгулках начебто не iснує. Утiм, достеменно невiдомо, якi саме препарати вживають миротворцi, сапери, водолази, льотчики та бiйцi спецпризначення.