Бельгія поверне країнам твори мистецтва, здобуті загарбницьким шляхом [ Редагувати ]

Від повалених пам'ятників королям до повернення музейних артефактів. Бельгія, першою серед колоніальних держав, погодилась повністю повернути у країни походження твори мистецтва, здобуті загарбницьким шляхом. Більше подробиць - в Олени Абрамович.

Вкрадене, насильно відібране чи здобуте під час війни. Таких об'єктів мистецтва в Королівському музеї Центральної Африки, що розташований на околицях Брюсселя, - щонайменше 900. Отримала бельгійська влада їх під час колонізації Африканського королівства Конго наприкінці 19 століття. Повернути на батьківщину ці експонати просив іще перший конголезький президент у 1960, коли Республіка Конго здобула незалежність. Погодилася Бельгія лише тепер через понад півстоліття.

Томас Термін, держсекретар Бельгії з питань науки, програми відновлення та стратегічних інвестицій:

Конголезький народ надто довго був позбавлений цієї спадщини, своєї духовності, праці своїх предків. Ці предмети жодним чином не належать бельгійському народу і їх потрібно повернути.

Зрушити справу з місця допоміг глобальний рух "Black lives matter". Дослівно - "Життя чорних має значення". Минулого літа під цим гаслом бельгійці з конголезьким корінням обливали червоною фарбою пам'ятники королю-колонізатору Леопольду Другому й вимагали прибрати ці монументи. Чинний монарх Бельгії - Філіп, тоді вперше публічно вибачився за злочини своїх предків. І в країні розпочався процес визнання помилок минулого.

Плацид Мумбембель Санджер, професор антропології Університету Кіншаса:

Сама по собі колонізація - це насильство, як символічне, так і фізичне. Тепер ми повинні з'ясувати, в якому контексті ці об'єкти потрапили сюди. Щодо деяких є свідчення, що вони були здобуті шляхом обезголовлення, нечуваного насильства.

Дерев'яні статуї, маски зі слонової кістки, рукописи та музичні інструменти їх привезли сюди бельгійські експедитори, науковці та солдати. Майже 900 експонатів, однозначно, були здобуті нелегально, переконані антропологи. Але це лише 1% колекції, яка налічує 50 тисяч предметів. Половина з них отримані законним шляхом. Історію ще 42% - треба дослідити. І це може затягнутися на роки.

Гвідо Гризілс, директор Королівського музею Центральної Африки (Бельгія):

На ось цей об'єкт, що позаду, наприклад, науковцям знадобилося понад 6 місяців роботи з архівами і ще 3 місяці досліджень у Конго. І це тільки щодо одного предмета. Уявіть, якщо нам треба зробити перевірку 25 чи 40 тисяч об'єктів.

Повертатимуть до Конго лише ті предмети, які були здобуті насильницьким шляхом. Організують процес поступового перевезення - для кожного окремого об'єкта конголезька влада має оформити запит.

У Конго для цього навіть побудували і два роки тому відкрили новий музей, аби припинити дискусії про те, що в Африці ніде зберігати твори мистецтва.

Плацид Мумбембель Санджер, професор антропології Університету Кіншаса:

Ці об'єкти повертаються до свого природного контексту, тому я не розумію, чому виникає питання. Це ніби ви йшли і хтось вкрав у вас гаманець. А потім у вас запитують, чи готові ви отримати його назад?

У Бельгії сподіваються стати прикладом для інших європейських країн. Адже більшість із них, якщо й повертають твори мистецтва до колоніальних держав, то зазвичай шляхом виплати компенсації. На практиці в країну походження потрапляють лише поодинокі предмети.