На Дніпропетровщину прибув евакуаційний потяг з Донеччини [ Редагувати ]
З кількома клунками у невідомість. Евакуація мирного населення з Донеччини триває. Нині для переселенців приготували місця на Кіровоградщині. Туди люди дістаються потягом. З цього тижня, через загострення безпекової ситуації, Укрзалізниця перенесла відправну станцію евакопотяга з Покровська до Павлограда. Наша кореспондентка Олена Мендалюк поспілкувалася з тими, хто наважився виїхати.
До залізничного вокзалу прибуває автобус, він переповнений і людьми, і клунками. Усього кілька сумок - це все, що можуть взяти з собою переселенці з Донеччини.
Їду зі сльозами, я починаю говорити й починаю ридати. Чому я повинна їхати зі свого міста. Усе розбили, повністю все.
Усе зароблене важкою працею - люди вимушені покинути через наближення ворога та безупинні обстріли ракетами та артилерією.
Алла - жителька Покровська:
Ой, інтенсивно, грохочуть день і ніч. І сьогодні у пів на дванадцяту ночі, як шарахнуло, аж стіни задрижали і скло посипалось.
Алла - з Покровська. Після пережитого нічного жахіття зібрала деякі речі. Вирішила: життя дорожче і наважилися на евакуацію.
Алла - жителька Покровська:
Шо на душі, конечно важко, ніколи цього не ждали, ось це на старості років прийшлось.
Куди їхати й гадки не має подружжя з Українська - Микола зі Світланою.
Вже в Українськ інші зайшли. Куди нас повезуть - ми не знаємо, куди нас поселять - ми не знаємо, ми самі лишилися. Родичі є, діти є, але вони пороз'їжджалися. Самі залишилися.
Їхній будинок і все господарство розбито російськими снарядами. Подружжя вже кілька днів у транзитному містечку. Чекають, поки волонтери знайдуть їм прихисток. Бо все, що в них залишилося, - ось ці кілька клунків із речами.
Світлана - переселенка:
Усе залишили нажите і нічого не вивезеш.
У транзитному шелтері й пан Сергій. Тут чекає на одужання дружини. Вона зазнала поранення під час російського обстрілу Українська. Подружжя евакуювали волонтери під ворожі залпи.
Сергій - переселенець:
У понеділок буде операція, ну, а виписка - буде в п'ятницю, лікар сказав.
Щойно жінка стане на ноги - подружжя виїжджатиме за кордон. Таку можливість озвучили волонтери. Ольга - одна з тих, хто шукає притулок для переселенців.
Ольга Владимирова - евакуаційниця благодійного фонду "Схід SOS":
Деяких потрібно перевезти до родичів, це вручну робиться, бо вони знають, куди їхати, деякі хочуть працювати, я вже казала, для мене відкриття, коли люди прям з автобуса виходять, чоловіки там 40 плюс і жінки, і питають одразу, чи є тут робота. Тобто люди готові працювати, не просто отримувати виплати.
Під час першої хвилі загострення на Покровському напрямку - транзитний шелтер приймав більше як сто переселенців на день, розповідає волонтерка. Їх тут залишають на кілька днів, поки не знайдуть місце подальшої евакуації. За потреби оформлять документи та допомогу.
Аліна Стеблянко - юристка благодійного фонду "Схід SOS":
Ми допомагаємо відновити реєстраційний номер платника податків, також допомагаємо оформити виплати переселенцям, довідку також, це перевід пенсійної справи, до прикладу, якщо людина проживала у Донецькій області, ми допомагаємо, щоб були виплати у Дніпропетровській області.
Важливо, що протягом усього перебування тут, з людьми працюють психологи.
Тетяна Косова - психологиня благодійного фонду "Схід SOS":
Люди у депресивному стані, бо ці події дуже свіжі, вони виїжджали від обстрілів, вони дуже дезорієнтовані.
У транзитному шелтері чекають на ще одну хвилю переселенців. Кажуть, прийматимуть на Кіровоградщині.
Ольга Владимирова - евакуаційниця благодійного фонду "Схід SOS":
У них є документи, є якийсь фах, але є маломобільні, є люди дуже похилого віку, в яких є родичі в інших областях. Вирішуємо питання, радимося з ним, звертаємося до соцзахисту або самі знаходимо їм місця в геріатричних закладах, пансіонатах, в домах милосердя.
Тим часом на перон Павлоградського вокзалу прибуває черговий евакуаційний потяг.
Люди зізнаються: яке б на них не чекало майбутнє - серце рветься додому.
