У Новгород-Волинську зустрічали солдатів, що вирвалися з оточення під Луганськом [ Редагувати ]

Сьогодні вночі бійці 30 механізованої бригади повернулися додому - у Новоград-Волинський. Півроку їх не бачили близькі та рідні. Солдати пройшли найважчі бої, виривалися з оточення під Луганськом. Повернулися не всі. Як зустрічали героїв - бачила Ольга Рицар.

Бійців 1 та 2 батальйону 30 механізованої бригади чекали ще з учорашнього вечора. Дружини з дітьми, батьки та друзі зібралися біля військової частини Новограда-Волинського з квітами та плакатами. Хлопців не бачили півроку. Вони з перших днів на передовій у зоні АТО. Звільняли від окупантів Лисичанськ, Рубіжне, Металіст. Потрапили в оточення поблизу Латугіно і в Щасті Луганської області. Місяць не виходили на зв’язок. Вирвалися з пекла. А кілька днів тому зателефонували рідним і сказали, що їдуть додому.

- Я ж бачу як тяжело, а він каже, бабушка, все хорошо. Щоб бабушка не плакала, з нетерпінням ждем, шоб дай бог, щоб приїхав, щоб женить ше баба вспіла.

Лише в останньому бою в першому та другому батальйоні загинуло п’ятеро побратимів. Про втрати усієї бригади наразі рано говорити.

Євгенія Атаманенко, депутат міськради Новоград-Волинського:

- Із 30 механізованої бригади зараз 40 полонених наших. 36 безвісти пропавших, ми не знаємо, де вони і що з ними, більше 40-ка ми похоронили в нашому Новоград-Волинському районі.

Героїв з передової чекали понад п’ять годин. Навіть вночі ніхто не розходився.

- 30-тій механізованій бригаді тричі Слава! Слава! Слава!

І ось, у супроводі кількох машин ДАІ, колона військових заїжджає у рідне місто.

-Їде в машині, махає, рукою, починає грати оркестр. Виходить з машини обнімає жінку дітей, сльози. Герої!!!!!

У натовпі людей жінки з дітьми шукають своїх чоловіків.

Самі ж бійці стримані і мовчазні. Про те, що довелося пережити за останні півроку - дружинам не розповідають.

Сергій Семенюк, начальник радіостанції 30 механізованої бригади:

- А шо розказувати? Цього лучше не розказувати. Таке не розказують.

Гради, смерчі і зелені коридори у них залишилися позаду. Принаймні, на 10 днів. Уже 18 вересня вони знову вирушать на передову.

Тарас Чернієнко, кулеметник:

- Ми пройшли такий великий путь, я буду довго перераховувати де ми були. Війна таке діло. Колись наступаєш, колись відступаєш, є тактичний відступ.

- К сожалению, не всех мы смогли уберечь, не все вернулись. Но мы знаем, герои не умирают. Герои всегда с нами. Мы воины 30 бригады. Выпоняли свой долг с честью и достоинством. Но я вам должен сказать - это еще не все. У нас еще впереди очень много дел.

І лише рідні сподіваються, що через десять днів, можливо, їхнім чоловікам вже не доведеться повертатися на війну.

Ольга Рицар, Ігор Сулій, НТКІ