Українські воїни захищають цивільне населення Сєвєродонецька [ Редагувати ]

Від Вугледара до Бахмута. Донеччина під щільним вогнем окупанта, стріляють - по всій лінії фронту. Найгарячіше сьогодні було в Авдіївці. Авіаракетний удар ворог завдав по трьох житлових будинках. У Бахмуті - з артилерії рознесли школу. А от з Вугледара та Великої Новосілки рашистів вдалося відтіснити. Українські захисники ці два населені пункти звільнили.

Більше про ситуацію на Сході країни розкаже наш воєнкор Станіслав Кухарчук.

Тобі страшно, не страшно? Та так, страшно. (чути свист снаряда)

Зараз Сєвєродонецьк - це суцільне пекло. Обласний центр Луганщини палає від постійних обстрілів. Тут вже складно знайти бодай одну вцілілу будівлю - все понівечено. Та захисники міста продовжують його утримувати ось вже два з половиною місяці. Хлопцям важко, але не так через обстріли, як через те, що страждає мирне населення. Тут ще залишаються тисячі місцевих жителів.

Олександр, військовослужбовець ЗСУ:

Є велика кількість постраждалих серед цивільного населення, яке, на жаль, чомусь вирішило залишатись - воно не піддалося на заклики місцевої влади, щоб …піти на більш безпечну територію.

У місті зараз немає ні світла, ні водопостачання, ні газу. Росіяни свідомо знищили всі мережі. Щоденно від обстрілів страждають десятки цивільних. З Євгеном ми ділимось медикаментами - з ними в Сєвєродонецьку справжня проблема. А заразом показуємо, як користуватись турнікетом на випадок поранення.

Відступаєте десь от так від поранення. - Десять сантиметрів? - Десь так і плотно затягуєте.

З Євгеном та його двома братами ми познайомились під час обстрілу - хлопці під під'їздом на багатті смажили картоплю. Та попри труднощі - вони вірять, що їхнє рідне місто ворог не візьме.

Євген, житель Сєвєродонецька:

Я надеюсь, что наши украинцы смогут победить, мы надеемся, что наш город, Украина будет …не хочеться, честно.

У дворах та підвалах люди ховаються цілими сім'ями. 11-річний Тимофій вже два місяці разом із батьками живе у погребі - там безпечніше.

…та я своих родителей жду! - А батьки де? - Та кушають...

Їдальня жителів цього будинку просто у дворі. Сьогодні у людей - царський обід - суп-розсольник приготований на багатті. А до нього саморобний хліб, яким пригощають і нас.

Станіслав Кухарчук, кореспондент:

Ну от так люди змушені виживати як можуть. От такий хліб, хліб в Сєверодонецьк не привозять і ось пригощають от такими …як ви скзали? - Заліпуха. - Заліпухами …дуже смачно.

Такі трапези під акомпанемент артилерії для жителів Сєвєродонецьку стали буденним явищем. Та от їхати з міста ці люди не збираються.

Я сказав, що нікуди не поїду! Я тут народився, мене тут і зариють! - Але щоб не скоро, добре? - Ой ваші слова та до Бога …а так, скільки мені відміряно, стільки я і проживу.

Хоча присутність цивільних на лінії фронту в першу чергу заважає нашим воїнам боронити Сєвєродонецьк. Ситуація тут з кожним днем стає все напруженішою. Вже кілька днів під щільним обстрілом траса Бахмут-Лисичанськ. Сьогодні зранку рашисти знищили авіацією завод "Кнауф", та знову вдарили по лисичанському нафтопереробному. Тому нашим воїнам доводиться зціпивши зуби тримати оборону, аби ворог не прорвався.