Українські школярі поділилися своїми враженнями та спогадами за рік, після нападу росії [ Редагувати ]
У шкільних підручниках про сучасну війну в Україні поки немає ані слова. Але на уроках історії українські учні вже діляться своїми спостереженнями. І роблять висновки. Андрій Анастасов чув.
На цих кадрах - місто Чорноморськ у перші дні великої війни: діти й дорослі зібралися на березі моря будувати оборонні рубежі. Так торік писалася історія незламності України, а сьогодні ці ж школярі вивчають її у місцевому ліцеї.
І тема нашого сьогоднішнього уроку буде оце: осмислення. Тому що правду кажете: ніби світ, який існував "до" п'ятої ранку двадцять четвертого лютого - він ніби припинив своє існування. А ви пам'ятаєте цей ранок? Це було рік тому. Це був четвер.
Учні діляться спогадами, але найважче про це розповідати Дар'ї: для неї це вже восьма школа за останні дев'ять років. У чотирнадцятому - дівчинка з родиною виїхала з анексованого Криму, потім були Слов'янськ, Херсон.. А повномасштабна війна Дар'ю застала у селищі Чаплинка, яке було окуповане у перший день вторгнення.
Дар'я Полюхович, школярка:
От в голові виникає одне питання: невже це знову? Бо після дві тисячі чотирнадцятого мені було дуже важко, бо я була дуже мала, це був перший клас, ми багато де їздили, переїжджали. І це було емоційно важко (плаче)... І саме в той день, я пам'ятаю, як я бігла до мами - я дуже боялась, що втрачу те, що мені дуже дорого й дуже близько.
Разом з учителем підлітки аналізують: як сталося, що північний сусід напав на нашу країну. Починають з історичного контексту - продовжують прикладами рос-пропаганди.
Маргарита Єщенко, школярка:
Вона вважала, що ми малі та слабкі, і що вона більша, але не знаю, як правильно це сказати, але ми більші духом, ніж вони - і ми не боїмося своєї влади, як вони і ми не мовчимо, як це роблять вони.
Далі - досліджують феномен незламності українців: те, що так згуртувало наш народ.
Артур Прудивус, школяр:
Я думаю, що треба всім стати злагодженими і братами, щоб вони знали, що вони можуть звернутися по допомогу в різних містах, в різних областях: і не дивлячись, що це люди з Харкова - розмовляють російською мовою чи з Закарпаття - де розмовляють українською ідеально.
…але усі згодні: саме Українська Мова - надважлива.
Віолетта Ігнатенко, школярка:
Зараз ми всі розуміємо, що мова дуже важлива для нас, те, що коли намагалися змінити більш подібно до російської мови нашу - це було не дуже гарно Ще я гадаю, що ми станемо гарним прикладом для всієї Європи тим, як ми всі стали згуртованими, допомагали один одному, ось.
Найбільші дискусії у підлітків - навколо того, як уживатиметься Україна з агресивним сусідом - після своєї Перемоги. Як зробити так, щоб за деякий час рф знов не пішла війною.
Ігор Стоянов, школяр:
І Україні точно треба Готуватися до цього. Навіть підручники, щоб навіть діти знали з часом, в наступні багато років - тому що це як жити біля Лісу - і не мати чим захиститися від вовків!
Герман Перванчук, школяр:
Треба просто її якось ізолювати, щоб вона більше нікуди не могла вторгнутися. Як вони полюбляють давати незалежність республікам - так можна зробити і з ними: щоб просто їх розламати на декілька частин.
Вчитель каже: уроки новітньої історії - це щоразу імпровізація: підручників поки не надруковано. Головне - бути щирим та давати дітям можливість висловлюватися. Та відзначає, наскільки вони змінилися за рік.
Денис Георгадзе, вчитель історії та правознавства:
Ще вчора вони бешкетували, вони носилися по школі, збиваючи там всіх - сьогодні вони такі сконцентровані, вони настільки зосереджені! З іншого боку ти розумієш: діти втратили дитинство, за великим рахунком - тому що дитинство вкрали.
Наостанок учні дев'ятого "Б" вшановують пам'ять загиблих українців хвилиною мовчання. І попри все - продовжують мріяти - про відбудову, щасливе майбутнє.
