Бундесвер: Армiя, схожа на казку [ Редагувати ]

Президент Німеччини виконав свою передвиборну обiцянку i скоротив термiн служби до 12 мiсяцiв. Бундесвер наразi переживає перiод реформ. Нiмецький уряд твердо вирiшив скоротити збройнi сили.

Армiя, якої молодi люди не бояться, наче вогню. Армiя, вiд якої не ховаються, даючи хабарi чи купуючи медичнi довiдки. Армiя, служба в якiй бiльше схожа на "довготривале вiдрядження". Казка? Нi, це Бундесвер.

Юлiус-Лебер-Казерне - вiйськова частина, розташована недалеко вiд центру Берлiна. Проїхавши повз вартових, потрапляєш - у мiстечко в мiстi. Iз першого погляду - здається, що помилково опинився у приватному секторi. Маленькi охайнi будиночки, алеї, вулицевкази i традицiйнi для столицi Нiмеччини - пам'ятники ведмедям. Єдине, що видає вiйськову частину - високий паркан i люди в одностроях.

В Юлiус-Лебер-Казерне розквартировано приблизно 3 тисячi солдатiв термiнової служби. Сюди всi прийшли з власної волi. Силомiць, кажуть вони, в Бундесвер нiкого не тягнуть. Попри загальний вiйськовий обов'язок, якщо юнак до армiї не хоче - вiн до неї не потрапить. Можна вступити до унiверситету чи iнституту - пiсля 23-ох до Бундесверу не беруть. Можна обрати альтернативний варiант служби - попрацювати медбратом у шпиталi чи в будинку для лiтнiх людей.

Томас уже майже дембель. Iз 9 обов'язкових мiсяцiв вiдслужив 7. Про армiю мрiяв iз дитинства.

Томас, солдат: "Я ще у 12 рокiв вирiшив, що пiду в армiю. Хотiв подивитися, як тут живеться. Було цiкаво, чи зможу звикнути до нових умов".

До життя у вiйську Томас пристосувався швидко. Казарма, каже вiн, схожа на студентський гуртожиток. Умови - цiлком пристойнi, єдина незручнiсть - кiмнату треба дiлити на трьох.

Томас, солдат: "Ось це моє лiжко, його треба заправляти за певними правилами: на простирадлi не повинно бути зморшок. У нас також є радiо i талiсман - м'якi iграшки. Їх подарувала подруга моєму сусiдовi в кiмнатi.

Розклад стерпний. О шостiй - пiдйом, снiданок, тренування, потiм обiд i знову тренування. Пiсля четвертої - вiльний час. Можна поплавати в басейнi, пограти в тенiс чи футбол, або сходити на службу до церкви - стадiони, корти i костел розташовано на територiї частини. Втiм, Томас щовечора їздить додому, в мiстi проводить i вихiднi.

Томас, солдат: "Я живу недалеко - 20-30 хвилин пiдземкою - i я вдома. Що роблю вечорами? Як i всi молодi люди, гуляю, спiлкуюся з друзями.

Томас зiзнається, що армiя йому до душi. Тут вiн спiлкується з однолiтками, пiдтримує фiзичну форму, а буває, бачить вiдомих людей. Коли до Нiмеччини з вiзитами прилiтають лiдери iнших держав, вiн разом iз iншими солдатами батальйону несе почесну варту.

Томас, солдат: "Я бачив багато полiтикiв з усього свiту. I вашого українського президента теж - коли вiн приїздив до нас у березнi. Менi тут подобається, i я вирiшив залишитися в армiї - стану офiцером".

Секрет привабливостi Бундесверу знає старший лейтенант Уве Цiсак. Кар'єрний вiйськовий розповiдає: все дуже просто. У нiмецькiй армiї кожен - передусiм "громадянин в однострої", а потiм - уже вояк.

Уве Цiсак, старший лейтенант: "У Бундесверi молодих людей не тiльки вчать військової справи. Вони отримують полiтичну освiту: вивчають Конституцiю, закони. У нас є автошкола. Нарештi, солдати мають змогу вiдвiдувати церкву, спiлкуватися з друзями та рiдними. Вони - частина суспiльства.

Потрапити до армiї, жартує Уве Цiсак, тепер так само важко, як i виграти в лотерею. Охочих бiльше, нiж реально потребує Бундесвер. Частенько доводиться вiдмовляти.

Уве Цiсак, старший лейтенант: "Ви знаєте, банально не вистачає грошей, аби утримувати таку кiлькiсть воякiв. Разом iз контрактниками армiя налiчує 285 тисяч солдатiв. А завдання Бундесверу вже давно змiнилися".

Найближчим часом кiлькiсть вiйськовикiв зменшиться до двохсот п'ятдесяти тисяч завдяки солдатам термiнової служби. I не вiдкидають, що незабаром загальновiйськовий обов'язок узагалi скасують. У вiйську залишаться самi контрактники - професiонали, що братимуть участь в операцiях за кордоном. Утiм, упевнений Уве Цiсак, Бундесвер, вiд того гiршим не стане.