Гостра потреба і на восьмому місяці війни: на Дубенщині волонтери плетуть маскувальні сітки [ Редагувати ]

Замаскувати й захистити. На Дубенщині волонтери плетуть маскувальні сітки для наших військових. Почали на другий день війни і не зупиняються дотепер. Уже сплели понад пів тисячі камуфляжного покриття. І кажуть, потреба гостра і на восьмому місяці війни. За роботою невтомних павучків спострегіла і наша знімальна група.

Ірина з Маріуполя. Вже майже пів року жінка живе у Дубно. Сюди евакуювалася з дітьми та онуками.

Ірина Аріхбаєва, переселенка з Маріуполя:

Літаки літають, бомблять, ти не можеш за водою вийти в колодязь. Тільки вийшов, а воно летить, стріляє. Ти бахнувся, встал і додому. Просто ти живеш - от от в мій будинок ще не попало. Да і от ми тут і будемо тут ховатися. От ніби там рідний дім тебе захищає. А коли побачили, що вже усі сусідні горять, ми зрозуміли, що наступний буде наш.

Квартира згоріла наступного дня, після того, як родина Ірини все ж наважилася виїхати, розповідає жінка. Про це дізналися від знайомих, коли проїхали чи не всю Україну. Тут на Рівненщині від важких думок жінка шукає розраду у плетінні кікімор.

Ірина Аріхбаєва, переселенка з Маріуполя:

Так хотілося допомогти і ото сидиш там то молитву читаєш, то там українську пісеньку співаєш, думаєш про хлопців, що комусь допоможе, хтось укриється, хтось спасеться. Отакі думки і спасають. І дівчата кажуть, що це безкоштовна психотерапія для нас переселенців.

А ось - остання модель кікімори. Раніше такий одяг, каже волонтерка Оксана, робили із накидки та штанів. Виходило - важким. Тож перейшли на полегшений варіант. Він підходить для осені.

Оксана Вєтошкіна, співорганізаторка волонтерського центру "Тенета":

Воно тепле і доволі легке. То якщо у нас перші кікімори вони виходили кілограми три вагою, то зараз ми дійшли такої золотої середини, що кікімора може кілограм, кілограм-півтора. Це якщо вже утеплена якась.

Плетуть також маскувальні сітки для техніки та окопів.

Ганна Шевчук, співорганізаторка волонтерського центру "Тенета":

Нехай одна сітка захистить одну людину - це дуже велике значення. Дуже великі об'єми, дуже було таке, що попросили великі такі 15 на 30 просили хоча би тридцять. Хлопці кажуть, які їм потрібні кольора такі й ми плетем.

Пліч-о-пліч сітки працюють і переселенці, і місцеві. Дубенчанці Ніні Іванівни - 73. Попри те, що пересувається на милицях, у волонтерському центрі пенсіонерка - майже щодня.

Ніна Іванівна, жителька м. Дубно:

Знаєте, як душа болить, то нічого не болить. Бо душа вона єсть душа. В мене син зараз в теробороні. Внучок кончає університет Кожедуба, тоже невідомо куди пошлють. Так хочеться перемоги, щоб наші діти остались живими.

Кількість охочих плести сітки - зменшилася, а от потреба в них навпаки - зросла, кажуть волонтери. Зараз роблять ще осіннє, але вже думають про зимове маскування для армії.

Оксана, жителька м. Дубно:

Треба, щоб люди долучались, тому що можливо вже пройшов такий довший період і зразу, то було дуже багато людей, всі відкликалися і приходили, а зараз трошечки менше, чим більше, тим краще, тому що замовлень багато.

Натепер дубенські волонтери відправили на фронт уже майже пів тисячі сіток.

Олена Гуда, вчителька Дубенського ліцею:

Здається б небо пригорнув, аби захистити кожного, а це ну така малесенька часточка того, що ми можем зробити.

До кожного відправлення вкладають обереги, дитячі малюнки та листи.

Ми з нетерпінням чекаємо на Ваше повернення додому з перемогою, щиро молимось за Вас!