У Курській області російські солдати здаються в полон [ Редагувати ]

Обмінний фонд поповнюються! У Курській області продовжують здаватися у полон російські солдати. Михайло Манилюк спілкувався зі строковиками армії рф. І почув, як вони потрапили до українців та як залишилися живими?

У цих бетонних стінах нині знаходяться російські солдати, які потрапили в український полон на Курському напрямку. Вісімдесят відсотків з них - строковики.

- Ребята, а сколько вам лет? - 22, 21, 18, 19.

Двадцятиоднорічний Вадим родом із республіки Комі. Каже, ніколи не хотів служити на контракті, тим паче йти проти України війною.

Вадим, російський полонений:

- У мене була робота в аеропорту. Я міг там працювати після закінчення служби. Тобто в мене не було ніяких думок. Я був готовий служити, але не так, не таким чином. - Ти казав, що війну треба закінчувати. На твою думку, хто її почав? - росія. Я думаю, росія. В нас і так багато територій в росії.

Українська армія атакувала зненацька, розповідає полонений. Їм наказали тримати оборону на кордоні, втім відбиватися було просто нічим.

Вадим, російський полонений:

Техніки взагалі ніякої не було. Це було зовсім неочікувано. Тобто, по нас працювала артилерія, може, як і у звичайні дні. Але після цього. Нам кажуть: нас штурмують. Почали всі відступати з опорника і це було повним шоком для мене, чесно. Я думав, звичайна служба буде, як завжди.

За вісім місяців строкової служби в російській армії Вадим навчився хіба що стріляти з автомата. Головною його зброєю була лопата.

Вадим, російський полонений:

Копати, копати виходить. Звичайні солдатські будні без якихось бойових моментів.

Під час українського наступу на Курщину командування фактично кинуло своїх молодих солдат. Дев'ятнадцятирічний Павло розповідає: він отримав два кульових поранення і якби не українська армія, він міг би не вижити.

Павло, російський полонений:

Підібрали українські солдати. За що я їм дуже вдячний. Свої мене кинули, в російській армії розчарувався. ЗСУ реально дякую, що не кинули мене.

Уже на місці хлопцю допомогли лікарі.

Машину дочекались і поїхали ось сюди. Мені одразу операцію зробили.

За час повномасштабного вторгнення через цей слідчий ізолятор пройшли більше двохсот військовополонених. Тут їх переодягають, годують і лікують.

Віталій, начальник філії медицини Державної виконавчої служби України:

Стани бувають різні. Від середньої тяжкості і до легкого ступеня, але всі проходять через лікарні МОЗ, попадають до нас уже з наданою первиною медичною допомогою. Далі ми надаємо допомогу на місці згідно з Женевськими конвенціями. Полонені з середніми тяжкостями ступеня обслуговуються нашим персоналом медчастини, вони всі стабілізовані.

Вадим, заступник начальника з соціально-виховної роботи:

В даному місці в нас утримуються військовополонені. Це саме безпечне місце в нашій установі, тому що воно рахується укриттям. Ми тут відремонтували камери за підтримки Червоного хреста, де щас знаходяться військовополонені. Умови тримання ви бачили, там все відремонтовано.

Для російських військовополонених тут наче санаторій. Втім, усі вони хочуть до своїх рідних, які на них чекають в росії. Звісно, якщо їх обміняють на наших воїнів.