Австралієць прагне стати рекордсменом подолавши Еверест на інвалідному візку [ Редагувати ]

Коли гори ваблять, - перешкод не існує. Австралієць прагне стати першим, хто дістанеться Базового табору гори Еверест на інвалідному візку практично самотужки. Як і чому хлопець зважився на екстремальний вчинок, далі у сюжеті. 

Австралійцеві Скоттові Дулану - 28. Понад десять років тому, після страшної аварії, він, з паралічем ніг, опинився в інвалідному візку. Проте, вже незабаром, - вирішив дістатися до Базового табору найвищої гори світу - Евересту. Він розташований на висоті майже п'ять з половиною тисяч метрів над рівнем моря. І хоча добратися туди можна лише пішки або вертольотом, - Скотт прагне довести, що цей шлях - під силу й людині в інвалідному візку.

"Я дуже звик до свого візка. Проте він все одно потребує сильних рук. Працюють, головним чином, трицепс, судини і плечі. Не абияке навантаження припадає на зап'ястя та плечові суглоби", - пояснює Скотт Дулан, чоловік з обмеженими можливостями

Ідея дістатися гірського табору належить Метту, другові Скотта. Вона виникла раптово - за чашкою кави. Спочатку хлопець від неї відмовився. Але згодом на експеримент зважився. Друзі вирішили, що ширшими стежками Скотт пересуватиметься самотужки. До його візка спеціально підлаштували гірські велосипедні колеса. Але на небезпечних ділянках чи в разі необхідності, його страхуватиме саме Метт.

"Усе залежитиме від того, як Скотт почуватиметься. У разі надзвичайної ситуації, я маю доправити його до певного місця, допомогти сходити в туалет абощо. Сподіваюся, все буде гаразд", - розповідає Метт Лейкок, друг Скотта.

Тривалий час Скотт Дулан тренувався у Блакитних горах Австралії, аби пристосуватися до скелястих стежок. Аби відтворити високогірні умови Гімалаїв, він носив маску, що обмежує доступ кисню.

"Я багато тренувався просто неба, аби бути в змозі дати собі раду у горах. Також, у спортзалі виконував чимало вправ для зміцнення серцево-судинної системи. Це потребувало надзвичайно багато зусиль. Проте тепер я сильніший", - розповідає Скотт Дулан, чоловік з обмеженими можливостями.

На шляху до гірського табору є східці та вузькі стежини. Туристи змушені дертися скелями, часом грузнучи в снігу чи багнюці. На висоті, через низький рівень кисню, з'являються головний біль й нудота. Якщо вчасно не отримати медичну допомогу, - в легенях може збиратися рідина. Але попри вкрай несприятливі умови, Скотт наважився глянути в очі небезпеці. Свій маршрут він планує подолати мінімум за 10 днів.