Історія героя з Миколаївщини, що власноруч розміновує населений пункт [ Редагувати ]
З іншими наслідками російського терору дотепер мають справу у деокупованих населених пунктах Миколаївщини. Мова про нерозірвані снаряди та міни, які знешкоджують вибухотехніки. Та й самі селяни теж. Віталія Сидора у Новогригорівці вважають місцевим героєм. Чоловік придбав металошукачі і, консультуючись із саперами, власноруч розміновує населений пункт. Він уже обстежив школу, садочок, десятки городів та 16 гектарів полів. Чоловік уже встиг назбирати купу смертоносного залізяччя. Поспілкувалася з ним Наталя Сінченко.
Віталій Сидор - житель села Новогригорівки:
Ось так виставляєм і пішов по тіхонічку. Надо все смотреть, бо у ДСНС ми интересуємся. Вони предупредили, даже если на полях ходите, то даже если ели ели пищить, то може будь піхотна.
Від ранку Віталій із металошукачем у руках ходить полем.
Віталій Сидор - житель села Новогригорівка:
Ще друг ходить зі мною. Оце отак ми стараємся в двох, щоб охватить територію. Пройшли ми в край - поставили фляжок, все отсчитали.
Чоловік розміновує поля від снарядів, якими росіяни засіяли Новогригорівку під час активних обстрілів. Девʼять місяців село з трьох сторін було оточене рашистами.
Віталій Сидор - житель села Новогригорівка:
ДСНС просто не вспіває, вони сейчас стараються населені пункти як кажуть отчищать от русского мира, от цих боєприпасів, а поля як кажуть самі приходиться. Єсть фірми,які розміновують, но воно все стоє великих грошей.
Чоловіка називають у селі героєм. Бо, ризикуючи життям, дбає про всіх.
Галина Вербицька - жителька села Новогригорівка:
Один із фермерів. В нього є металошукачі. Він купив два металошукача, людям, які збиралися садити городи, він приходив зачищати городи, зачистив дитячий майданчик, біля школи, в'їзд в село. Це все Віталік робив зі своїми хлопцями.
За кілька місяців Віталій зібрав цілий арсенал.
Віталій Сидор - житель села Новогригорівка:
Ну находили ми, як кажуть, багато чого: сильно було багато і вертальотних оцих. Ось бачите які. Це, як Ви бачите, з кацапського чи з градів чи з чого.
Коли маєш справу з небезпечним залізяччям, головне - обачність, каже Віталій.
Віталій Сидор - житель с. Новогригорівка:
Багатенько городів попроходили. Багато чого понаходили інтересного, хто говорить "та у мене там немає, одні ями". А я кажу, друже, яма, а в середині буде ракета. Не може буть… начинаєм копать, металошукачем пройшли, точно єсть. Приїхали трактором, бо є такі ракети, що даже трактор не може витягнуть.
Якби не фермерство, може, і не ризикував би. Але боляче дивитися на незасіяні поля. Та і жевріє надія заробити хоч якусь копійку.
Віталій Сидор - житель с. Новогригорівка:
Нема щас таких денег, потому что більше влажую в землю, щоб поскорєй вернуться в свою колію, щоб роботать. Прибиль якась була: мені, людям, пайщикам давати гроші. І вони бистрєє будуть отстраивать свої дома, бо вони без денег, людина ж не може нічого.
Рашисти позбавили Віталія не лише заробітку, а й рідної оселі.
Віталій Сидор - житель с. Новогригорівки:
Ну осьо, як кажуть, мій дім. Я считав десь примерно 9 выстрелов було. При мені з танка. Я бедний до погреба єлє добіг.
Тоді, коли земля дрижала під ногами від обстрілів, усі селяни повиїжджали. Віталій із родиною теж евакуювався, але господарство не покинув. Разом з батьком приїздив доглядати за худобою.
Віталій Сидор - житель села Новогригорівка:
Деяку скотину ми понаходили, як кажуть, тому що все бігало по посадкам. Пригнали їх сюда. Воду налили. Тут бочку поставили. Корови побачили і начали сходитися, пити воду.
Та й техніку чоловік сподівався врятувати під пошкоджень та росіян-мародерів.
Віталій Сидор - житель села Новогригорівка:
Це, як кажуть, осколочки все попробивало, ми як його витягували, почти тут два часа пробули.. І потом началися обстрели.
Віталій усвідомлював ризики тоді, під рашистським вогнем. Розуміє, що небезпечно, і тепер. Проте планує і далі робити своє.
Віталій Сидор - житель села Новогригорівка:
Тому що це моє село, тут мій дім, хоч він і повністю зруйнований. Тут я робив свої перші кроки. Понимаю, що це дуже опасно. Я хочу жить хочу восстанавливать, що руський мір, предоставив нам. Оці всі руїни.
Та і посеред руїн є життя.
Галина Вербицька - жителька села Новогригорівка:
Я сподіваюсь, що Віталік і такі як Віталік не дадуть селу занепасти і ми відродимося.