Живим щитом пішли на ворога: як жителі витримали окупацію Славутича [ Редагувати ]
Від початку повномасштабного вторгнення росії світ побачив чимало випадків, коли беззбройні мирні українці зупиняли колони ворожої техніки, вимагали від окупантів розвернутися та йти геть. Жителі Славутича на Київщині не стали винятком. Три роки тому містяни вийшли на головну площу, щоб висловити свою позицію загарбникам. Згадаймо події того дня.
26 березня 2022-го. На головній площі Славутича, який вже не один тиждень перебував в ізоляції, зібралися тисячі жителів. Протягом місяця повномасштабного вторгнення росії місто енергетиків стикалося і з дефіцитом продуктів через оточення, і з тривалим відключенням світла та поставок гуманітарної допомоги.
Тетяна Мельник, жителька Славутича:
Місто знаходиться в лісі, і дороги на Чернігів, дорога на Київ, звідки нам постачалися продукти, ліки і будь-що, були зайняті ворогом, до нас неможливо було доїхати, тобто списки ми передали. А як це передати, доставити до міста - це було дуже складно.
Але і в таких умовах люди не здалися. Коли ворог підібрався до околиць Славутича - жителі вийшли показати, що окупантам тут, м'яко кажучи, не раді.
Тетяна Мельник, жителька Славутича:
І знаєте, це було більш мирне зібрання, не було якогось страху, переживання, люди вийшли з дітками, з маленькими дітками, тому що ми вийшли на мирний мітинг. Майже все місто було.
Тим часом російська техніка та солдати почали з'являтися на вулицях міста.
Та і це не злякало мітингувальників. Містяни живим щитом пішли на ворога.
Окупанти відповіли на це пострілами в повітря, використанням світло-шумових гранат та сльозогінного газу.
У цей час на околиці міста, окупанти вже тримали у полоні міського голову Юрія Фомічева, не знаючи про те, що він мер.
Юрій Фомічев, міський голова Славутича:
Завʼязали руки за спиною, відвезли в ліс. Забрали мобільний телефон. І так нас тримали. Але коли почув, що будуть зачищати місто від військових - я знав, що їх там немає. І викрив себе. Сказав, що я мер. Вам пощастило, у вас сьогодні джекпот, взяли вашого мера. Але там немає військових. Ви будете зараз зачищати мирний мітинг.Там виключно мирні люди зібрались. Тоді їдемо разом, я виходжу першим. Там немає військових, ну, немає їх просто. І коли ми приїхали до міста, люди вже перемістились до вʼїзду в місто, сюди на коло - я вийшов з цього бронівика. Людей було просто до горизонту. Їх були тисячі. Не сотні і це надихало. Пишаюсь своїми славутиччанами - це було не очікувано.
План спрацював: після перемовин та нетривалих обшуків окупанти залишили місто. А жителям прийшлося почекати лічені дні, поки українські військовики вибили росіян з усього регіону. У ході зіткнень у Славутичі кілька людей отримали травми. Проте ніхто не відступив. Ці події закарбовані у пам'яті містян, адже 26-те лютого відтоді відзначається як День Спротиву.
Одна, єдина, соборна Україна! Одна, єдина, соборна Україна!
