Втрати на Донбасі: від ворожого обстрілу загинув український армієць [ Редагувати ]

До подій на східному фронті. У складі Об'єднаних Сил знову бойові втрати. В результаті ворожого обстрілу загинув український армієць. Минулої доби російські найманці 17 разів відкривали вогонь, у тому числі - з артилерійських систем та мінометів. Зокрема, противник двічі обстріляв ділянки розведення в районі Богданівка-Петрівське.

Зранку окупанти поновили провокації. Під обстріл з гранатометів та зенітних систем потрапили оборонці Верхньоторецького. Під Новомихайлівкою активізувалися ворожі снайпери. Два мінометних обстріли зафіксовані в районі Новотошківського та Оріхового, на Луганському напрямку. Про ситуацію на фронті - Ігор Левенок. 

Передова неподалік окупованої Горлівки. Протитанковою керованою ракетою російські найманці намагалися поцілити в укріплення на одній з українських позицій. Невдало. І заробили собі "на горіхи".

Микола, військовослужбовець збройних сил України:

Ми їм даємо відповідь і даємо гарну відповідь, що потім вони недільки дві вообще не стріляють.

Позиційна війна така. Помітив вчасно активність супротивника - устиг врятуватися. І дав адекватну відповідь.

Андрій, військовослужбовець збройних сил України:

Ну буває коли, вночі більше, а вдень ми там двіженіє бачимо. А так, зараз поки все тихо.

Зараз на цих позиціях і справді відносно тихо. Та, хлопці жартома зауважують, на тому боці з окопів не рідко чують певні звуки. У бойовиків - гамір та розваги.

Під час великодніх свят характер ворожих обстрілів тут дещо змінився, кажуть армійці. Вони стали більш хаотичними. І причина такої поведінки найманців лежить на поверхні.

У буквальному сенсі, кажуть бійці. Дивляться на ворожі окопи, - а там на бруствері сила-силенна порожніх пляшок з-під горілки.

Вони просто з окопа викидують в сторону фронта ці бутилки і вони оно валяються і одблискують нам.

А в наших окопах зустрічаємо ось цього парубка. Дмитро розповідає про службу та бойових друзів. Але трохи зніяковів, коли зайшлося, про його вік.

- Скільки вам років, якщо не секрет? - Вісімнадцять. - Серйозно? - Так.

Зізнається - батьки відмовляли. Його намір потрапити на фронт уразив навіть військового комісара.

Дмитро, військовослужбовець збройних сил України:

Я ще до дня рождения распланировал все как будет. А потом как восемнадцать стукнуло, тоесть родители тебя не смогу остановить уже. Пошел оформился сам. На війну? Ну а шо вдома сидіти.

Дмитро не приховує, спочатку було лячно. Та навіть суворий побут війни не відбив в нього бажання стати професійним захисником вітчизни. Молодий солдат міркує вже по-дорослому.

В академію поступить і отучиться. И стати генералом? А то.