Першими йдуть у бій: Україна відзначає День піхоти [ Редагувати ]
Сьогодні в Україні відзначають День піхоти. Це найважливіший рід військ, адже без піхоти неможливо йти у наступ та оборонятися. Весь тягар війни передусім лягає на плечі бійців-піхотинців. Ці люди перебувають на позиціях постійно і вибивають ворога з української землі. Територія вважається звільненою тільки тоді, коли туди ступила нога піхотинця. Про бойовий шлях піхоти та "гарячі" історії наших бійців - матеріал Ігоря Левенка.
Піхота - це насправді еліта. Без піхоти просто нікуди. Хто б там що не казав, але ніщо не замінить піхоту, ніщо не замінить людський розум. І ці всі дрони - це все дуже круто, але насправді от…
Насправді найважливіше слово на полі бою за піхотинцем, бо він першим зустрічає загарбника, зупиняє його та звільняє поневолені українські міста і села. Саме піхота є маркером української території, за її спиною – життя та вільна Україна.
Атакувати, боронити, штурмувати та утримувати позиції, перемагати в бою - незмінні й почесні завдання піхоти. Так було і є з давніх-давен.
Українська піхота стає гнучкішою і сучаснішою. Вона швидко адаптується до нових реалій війни: освоює нові типи зброї й техніки, дивує маневром, демонструє непохитну волю бути переможцями.
Позивний "Ведмідь" головний сержант 57 ОМПБр:
І от остання моя людина їздила в Німеччину на проходження курсів з ведення штурмових дій. Ну, ті хлопці, їх туди поїхала група, то каже: якби то грубо говорячи, просто їх винесли. У страйкболі під час штурму ми їх, каже, винесли геть аж бігом, і вони в шоці. Вони в шоці, каже, а ми просто воїни, просто піхота…
Україна стоїть, бо стоїть піхота – це не просто гасло. Це визнання мужності, витривалості та самовідданості українських піхотинців, які тримають рубежі ціною неймовірних, а подекуди надлюдських зусиль. Історії наших бійців приголомшують.
Денис, позивний "Муля" кулеметник 57 ОМПБр:
Зимою легше, бо вода менше іде, а літом то дуже тяжко. Добре, що зараз вже хоч налагодили й скидають все, що тобі треба посилкою. Посилку вночі скидає "Баба-яга". А раніше ж такого не було, я на собі волік п’ятсот патронів до кулемета, воду, провізію і рюкзак, я зважував - 40-38 кілограмів і це ще плюс кулемет і два цинки запасних. - Ну, не дарма ж кажуть, що саме піхота несе найтяжчий тягар цієї війни. - Так, без піхоти нікуди…
Денис на позивний "Муля" – кулеметник 57-ї мотопіхотної бригади. Після широкомасштабного вторгнення росії чоловік попросився до війська, і наполягав, щоб узяли до піхоти. Нині його фронт на Харківщині. "Муля" брав учать у боях із російськими окупантами під Куп’янськом та у Вовчанську.
В окопах і бліндажах, часто підвалах та на руїнах, під постійними обстрілами, економлячи їжу та воду, тримаються солдати-піхотинці й водночас б’ють окупантів.
Віталій, позивний "Кум" командир відділення 150-го батальйону 117-ї бригади ТрО:
Там була в нас триповерхова будівля, вони на одній стороні, ми на другій. - Тобто вас розділяла тільки стіна між ними? - Так. - Цілком реальна ситуація, але можна гостросюжетний бойовик зняти по тому сценарію. - У них спочатку була задача нас у полон взяти. У нас була їхня рація. А потім по рації їм передали, що полонених не брати. Всіх знищити. - І ви це чули? - Ми це чули, так. Граната! Бах! Все є! Ось ці п*д*ри, три штуки, лежать нах**! Був стрілецький спочатку бій, а потім з третього поверху ми їм кинули міну і їх підірвали. - І знищили? - Так. - Усіх? - Так.
Мирним українцям ці історії можуть здатися неймовірними. А для них це будні. Без піхотинців неможливі ані оборона, ані успішний наступ. І донині піхоту не можуть повністю замінити жодні технологічні інновації у війську.
Позивний "Кеша", військовослужбовець 56 ОМПБр:
Я б хотів сказати й побажати своїм побратимам в першу чергу гарного настрою, мужності, мотивації, повернутися живими й цілими до своїх родин, до батьків, до дівчат, до дружин. Все буде Україна! Слава Україні! Усіх з Днем піхоти!
