У Травневому військові відремонтували сільську дорогу [ Редагувати ]

На Донбасі сьогодні жодного обстрілу. У штабі Об'єднаних сил зафіксували лише одне порушення домовленостей про перемир'я неподалік від Водяного ворог облаштовував позиції у бік наших підрозділів. Більше про ситуацію на передовій - у матеріалі Руслана Смєщука. 

Світлодарська Дуга - ланка оборони між окупованими Дебальцевим і Горлівкою. Ворог засів ось у тих будівлях, на дистанції прямої видимості. Нещодавно поблизу бойовики обстрілювали українські позиції. Били з важких кулеметів.

Едуард, військовослужбовець Збройних сил України:

Порядка 20 хвилин була перестрілка, спочатку почалося з довгих черг ПКМа. Потім доєднався ДШК. З моїх розрахунків порядка 250 патронів з ПУКМ і десь 50 з ДШК.

Хоча, за словами вояків, супротивник зараз дуже дисциплінований. Його, вочевидь, спеціально для перемир'я заводили - припускають оборонці.

Едуард, військовослужбовець Збройних сил України:

Наскільки нам відомо, звідти забрали людей ненадійних, тих, що провокують, лишивши лише регулярну російську армію, регулярних військових, які надійні.

За позиціями військовиків - селище Травневе. Відрізане від усього світу війною, з "великою землею" поєднане дорогою, яка перебуває частково під обстрілами. По всьому селищу ось такі діжки з водою від благодійних фондів. Адже навіть вода тут привозна, своя не питна.

Володимир, водій водовозної машини:

Два раза в неделю по пять тонн завожу, бочку. она для питья не годится, да и колодці попересихали.

Те саме і з харчами.

Наталія, жителька Травневого:

Два раза в неделю магазин, автономній такой тоже. Я работаю в "Хелп Єйдж" - тоже раздаем что-то.

Від початку бойових дій ці люди опинилися у складних умовах. Якби не міжнародні та національні благодійні організації і донори, взагалі не зрозуміло, Як би тут вони виживали. Місцеві жителі звикли переносити всі можливі випробування. Хто міг - поїхав, а хто не має куди тікати - лишився.

Надія, жителька Травневого:

Всі вікна побиті - наш дом же крайній. Як токо обратка з Гольми йде - так впопадаєм. Мнє 70 лет, а дєдушкє 78, і своя хата. Куда ми поїдем? Щас конешно сопокойнєй стало. Можно ходіть по вулиці, а раніше в подвали ховалися.

Через те, що дороги прострілюють, тут проклали нову - ґрунтову. Її постійно розмивало дощами, і тоді проїхати в селище можна було тільки важкою технікою. Тож люди попросили військовиків її полагодити. Ті спочатку навозили каміння, а ось зараз утрамбовують відсип.

Михайло Москалик, представник військово-цивільного співробітництва:

Шість років не було дороги. Шість років! Завдячуючі командуванню 24 бригади і цим хлопцям, які може життям ризикували, все-таки людям зробили дорогу.

Тим більше, що за декілька сотень метрів починається зона прострілів. І якби не перемир'я, можливо, військові не ризикнули б пригнати сюди техніку.