Волонтери закликають допомогти сім'ям загиблих військових [ Редагувати ]

Діти героїв війни. Їхні батьки віддали життя за Україну, і сім'ї тепер потребують підтримки. Нині надія на волонтерів, але їх можливості вичерпуються. Розповідь про дітей, які рано стали дорослими, далі.

На стінах та полицях у квартирі на околиці Житомира всюди фотографії. З весілля, військової служби та родинних свят - нагадування про батька. Для найменшенької Інесси - це єдиний шанс дізнатися яким він був.

Офіцер 95-ї аеромобільної бригади Сергій Ковальов загинув менш ніж за два місяці до її народження під Савур Могилою. Тепер єдиний чоловік у домі трирічний Влад. Допомагає мамі майже як дорослий.

"Наприклад мені треба перенести 70-80 літрів води. Я завжди беру з собою Влада. І ці маленькі бутлі. Він такий маленький, але він їх все перенесе. Він ніколи не скаже мені мама носи сама, я пішов гратися. Він завжди каже: "Мамо, чим тобі допомогти".

Витерти пил, пиріжки мені ліпить, пельмені, піцу сам робить. всі сам, а коли йому не даєш, він кричить: "Я мужик чи не мужик". він намагається так все зробити, виконати, а потім каже: "Тату же на мене дивиться, що я хороший хлопчик", - говорить Світлана Ковальова-Шулікова, вдова бійця 95 аеромобільної бригади.

Мати трьох дітей працює викладачем англійської мови у військовому інституті. Вже за два місяці після народження Інесси, Світлана змушена була повернутися на роботу. Частину грошей, які держава виплатила за загиблого чоловіка, жінка витратила, аби погасити кредит за амуніцію.

Позику у банку родина взяла, аби зібрати чоловікові необхідне спорядження для відправки на схід. Решта грошей - пішла на речі для немовляти. Пільг, хоч і в скороченому варіанті, родина добилася. Але, зітхає Світлана, на скромну пенсію трьох дітей не піднімеш.

"І памперси потрібно купити і харчування. Скажемо так, практично всі гроші, які в мене є, я отримую, йдуть на продукти. Є люди, які беруть безпосередню участь у допомозі для мене. Завдяки їм я ще тримаюся, живу і існую. Тому що без їх підтримки, я б, напевно, не прожила.

Тому я їм усім дуже вдячна, що вони відгукнулися свого часу, допомагають мені. На сьогоднішній день є ті, які теж допомагають і якби не вони, я б напевно не витягнула", - говорить Світлана Ковальова-Шулікова.

Сьогодні у сім"ї Ковальових свято - їм привезли дарунки від волонтерів. Хтось скинувся на обігрівач, хтось передав теплий одяг та Іграшки. Під опікою Івана Богдана 35 родин загиблих 95-ї бригади. А це понад півсотні дітей-сиріт, батьки яких склали голови, захищаючи Україну. Зараз для них збирають допомогу у соцмережах, але волонтери мають більш масштабне завдання.

"Показати такі сім"ї, розказати про них трохи більше і знайти людей, які цим от конкретним дітям конкретних родин конкретних військових безпосередньо 95-ї бригади, однієї з найвідоміших на час АТО, цим дітям знайти якусь допомогу, постійну. щоб знайти меценатів, які могли би цими дітьми опікуватися", - говорить Іван Богдан, волонтер.

Нині, розміри благодійної допомоги вже не такі великі, як рік тому - кажуть самі волонтери. А, за найскромнішими підрахунками, своїх годувальників на фронті втратили близько п'яти тисяч українських сімей. І вони потребують нашої допомоги.