Під Донецьком ворог веде хаотичні обстріли [ Редагувати ]

Західні околиці Донецька залишаються найнапруженішою ділянкою на лінії зіткнення. Бойовики використовують стрілецьку зброю і міномети. Попри це у селище Піски ідуть мирні жителі, щоб забрати речі, що вціліли у розтрощених будинках. Про ситуацію на донецькому напрямку - Ярослав Кречко.

Поле - територія фактично нейтральна і хлопці з укриттів не визирають, оскільки бойовики на відстані пострілу - навіть з автомата

Андрій від ранку на чергуванні - вдивляється в бліндажі противника.

"Все нормально, тихо поки що", - говорить Андрій, військовослужбовець Збройних Сил України.

"Отак коли їм захотілось - вони постріляли, більшість працюють кулемети", - говорить Сергій, військовослужбовець Збройних Сил України.

Наші військові кажуть - системності в обстрілах бойовиків немає. Стріляють і вдень, і вночі - передбачити неможливо.

Та якщо така стрілянина на околицях Донецька  щодоби, то забороненого міномета, та ще й калібру 120 міліметрів, на цій позиції не чули кілька місяців. І от "прилетіло" до 10 мін. На щастя, встигли сховатись.

"Неочікувано, було неочікувано думали відвели, а тут вони так зненацька", - говорить "Стет", військовослужбовець Збройних Сил України.

Попри напругу у Піски повертаються мирні жителі. Щоправда, лише на кілька годин у супроводі представників цивільно-військового співробітництва 93-ої бригади. Люди приїздять додому за тим, що вціліло. Сергій майже рік, як покинув свій дім.

Востаннє родина була тут у жовтні. Наталя переглядає речі в будинку, котрі ще мають хоч якусь цінність.

"Скажіть, люди добрі, як це все можна пережити, залишитися на вулиці під парканом, в чужих людей, на чужих подушках, на чужих ліжках жити і ніякого просвіту", - говорить Наталія, жителька Пісок.

Вцілілих будинків у Пісках фактично немає, залишились у селі - одиниці. А більшість рідний дім покинула, так само як Сергій і Наталя. І кожному повертатись уже немає куди.