Сім'я з Львівщини дарує нове життя дітям, від яких відмовились батьки [ Редагувати ]

Велика родина з великим серцем. На Львівщині більше півтисячі дітей, які чекають на всиновлення. Найчастіше щастить немовлятам і здоровим діткам. А ось сім'я з містечка Буськ не побоялася труднощів.

Забрали додому шістьох дітей, більшість із яких мають важкі діагнози, через котрі рідні батьки від малюків відмовились. Про непросте рішення звичайного подружжя розкаже Христина Гашенко.

Соломія - наймолодша дочка у сім'ї Оксани та Сергія. Дівчинку із захворюванням центральної нервової системи з дитячого будинку забрали майже пів року тому. Після курсу занять у дитини помітні зміни на краще.

Галина Лунь, лікарка педіатр невролог реабілітаційного центру:

Слабші м'язи стали більш міцніші, покращилася координація рухів, рівновага почала опиратися на ноги, робити крокові рухи і стояти біля опори. Тобто це за перший курс реабілітації дуже хороший результат.

Разом із Соломією після реабілітації Оксана повертається до своєї родини. Удома на неї чекають чоловік та шестеро дітей.

Вітаємо, та біжіть як завжди! - то ви так завжди зустрічаєте маму? - То бачу вони так встидаються, зазвичай вони біжуть здалека.

Найстаршому, рідному синові 13 років. Ще 6 дітей Оксана та Сергій всиновили та оформили опікунство. Першу дівчинку подружжя забрало із пологового 8 років тому. Немовля народилося передчасно і важило менше кілограма.

Оксана Дадак, багатодітна мама:

Дитина 700 грам недоношена, скажу вам одне що вони сказали що 99 це буде лежачий інвалід. Ти внутрішньо розумієш це твоє, ти маєш їй допомогти, все. Вона потрібна тобі, а ти потрібна їй.

Згодом Оксана дізналася про ще двох рідних сестричок дівчинки, яких також покинули батьки. Не вагаючись, усіх забрали у родину. А за кілька років в уже чималу сім'ю прийняли хворого хлопчика.

Оксана Дадак, багатодітна мама:

У нього були певні діагнози. ФАС - це фетельний алкогольний синдром. Це коли мама зловживає алкоголем коли носить дитину. З ФАСом, вони кажуть, справитися не можливо, дуже бояться таких діток. Можуть бути любі вибрики.

Оксана не злякалася. Бо ж згодом із таким діагнозом з інтернату забрали ще одного хлопчика. А за рік - наймолодшу, Соломійку.

Оксана Дадак, багатодітна мама:

Здоровим є більше шансу потрапити в сім'ю, а ці діти також мають право жити. Я не знаю, це щось вище мене і я не можу пояснити до кінця. Ну кому вони потрібні, куди їм дальше.

У домі Дадаків завжди сміх та радість. Діти допомагають один одному. Дружні у всьому. Разом готують їсти і граються.

Це тато, це син, а це доця, це хресна, а я мама.

А ще ввічливі та щирі. Під час зйомок малеча всіляко намагалася пригостити нас…

Це ти мені приготував? - А що це таке? - Пиріг. - Клас. Дякую. Ти любиш готувати?

Із дітьми Оксані допомагає чоловік Сергій, який також інвалід третьої групи. Гроші для сім'ї заробляє працюючи охоронцем.

Сергій Дадак, багатодітний батько:

Я працював на АЗС оператором, на касі сидів сутки-три, але так получилося перейти, тому що на сутку йшов, а тут треба до школи завести, садік, логопед і дружина сама. У нас ні баби, ні діда немає і мусив залишити одну роботу і піти, працюю по ночам.

Силу та натхнення Оксані та Сергієві дарують діти. То ж подружжя певне, із такою любов'ю та підтримкою зможуть допомогти ще не одній дитині.