Холодний борщ і міцний віник: жителі Слобожанщини поділилися давніми козацькими традиціями [ Редагувати ]

Край промисловості та полів пшениці й соняшника. "Подробиці" продовжують цикл сюжетів до тридцятої річниці Незалежності України. Сьогодні йтиметься про схід нашої країни - Слобожанщину.

Світлана Шекера побувала в одному з сіл, де збереглися давні традиції. І дізналася - чим живуть сучасні жителі Слобідської України та які вони за вдачею.

Слобожанщина. Або ж Слобідська Україна. Тут колись стояли поселення-слободи. Тривалий час вільні від податків, жителі Слобожанщини мали один лиш обов'язок - охороняти кордон. За віки багато чого змінилося: Слобожанщина стала частиною глобального світу. Та все ж по селах ще лишилися і ремесла і характери.

Село Лиман на Харківщині. Уздовж траси - люди з віниками.

А це вінички. Хороший віничок, туго зв'язаний, лиманський!

Та домашньою городиною.

Віктор Рись, житель села Лиман:

Помідор рожевий, помідор - он такий. Яєчка, кури он кричать несуться, малинка - це та, що до зими буде родити. Кукурудза он, хороша, солодка. Виноград солодкий уже лопається.

Господарі розхвалюють акуратно викладений товар. Та торгівля, жаліються, не жвава.

Наторгували так, як на Великдень горохом! А як на Великдень горохом - якщо будеш торгувати, нічого не вторгуєш! Оце приказка така! Та наторгувала сьогодні, як на Великдень горохом!

Відколи місцеві тут почали в'язати віники, вже й не пам'ятають. Те насіння, кажуть, сюди завезли ще з Туреччини.

Наш Лиман - гарне село, має гарне ремесло. Подарунок з давнини, гарний віник з Туреччини.

З діда-прадіда тут засівали городи й луки просом.

Любов Кравченко, жителька села Лиман:

Оце просо. З оцього робиться віник. Навесні садиться. Потім полеться, убирається. Привезли додому у двір. І починаємо робити.

На такому верстаті за день одна родина може зв'язати близько ста віників.

Отак беремо (показує), і починаємо - як стремено коня. І втягувати гарненько. Щоб не випадала потім серединка.

А за сезон з-під рук господарки та її домочадців виходить до тисячі віників!

Любов Кравченко, жителька села Лиман:

У мене сім'я велика. Ми всі в'яжемо. Сини ще з 12 років почали в'язати. По 12 років їм було, всі троє в'язали віники. І невістки прийшли, теж в'язали. Хоча сказати, що одна взагалі "городська". А прийшла, їй сподобалося. І почала в'язати.

Віник для лиманців - і помічник, і оберіг.

Людмила Баланюк, жителька села Лиман:

Перець - чоловіча сила. Тин для захисту дома, щоб сім'я в парі була. Мішечок для достатку в домі. Горіх - для здоров'я.

А як стомилися, на обід тут варять слобожанський делікатес - "голий борщ".

Ольга Корнієнко, жителька села Лиман:

Чому "голий борщ", тому що там крім риби, цибулі і морковки, нічого немає. І томату. Як вони кажуть, це капуста повинна бути в борщі. Це картопля. А тут немає нічого, голий. Голій. Як бабушки казали, голій борщ, голій.

Село Лиман оточене з усіх боків лиманами, поруч Сіверський Донець, тож риба є на кожному подвір'ї.

Рибку беремо - це величенька рибка, беремо карасики. Як сорна рибка, я знаю, там карасики, невеличка рибка, окунці невеличкі.

Сюди ж - цибулю й моркву, яких на городі - повно.

У мене кипить вода. Ми ллємо туди томат. А ми поки будемо різати цибулю.

Вариться "голий борщ" дуже швидко.

Карася кидали, і по ньому дивилися - чи готовий борщ, чи ні. От якщо в карася очі вилізли, білі очі, - значить, борщ готовий.

Їли такий борщ зазвичай на Івана Купала. Настоювали, щоб був холодний.

Тоді він іде знаєте, коли ото жара така. Холодний борщ тоді взагалі шикарний. А ще я вам скажу, як чоловікам на похмілля: борщ рибний, юшка, - то взагалі шикарно.

Коли розливали по тарілках, то голову клали хазяїну.

- Ууу, смачний. - Голій борщ. Голій!

А як поїли, то й заспівали.

- Чорні кури, білі яйця? - Поїхали!

Чорні кури білі яйця,
Чорні кури білі яйця,
Чорні кури білі яйця,
Чого хлопці спать бояться?!