Декомунізація і дерусифікація активно крокує Україною: які нові назви зʼявляться незабаром [ Редагувати ]

Декомунізація свят. 8 березня, 1 і 9 травня - в Україні можуть скасувати. Прийнамні з такою ініціативою виступають депутати. У Верховній Раді зареєстрували законопроект, яким пропонують Днем української жінки зробити 25 лютого. А замість 1 травня - вихідним зробити 9 березня. Коли документ розглянуть парламентарі - наразі невідомо. 

Але сама декомунізація і дерусифікація активно крокує Україною. Вулиці перейменовують, пам'ятники радянської доби зносять, і ось - взялися за станції метро. Які нові назви незабаром доведеться запам'ятовувати українцям, розкаже Анна Каменєва.

Історичні назви повертаються! Це вже не площа Перемоги, а площа Галицька. 

Хоч шось для галичан своє повинне бути в Києві, нехай буде Галицька площа.

Історичні назви вони повинні зберігатися. А перемога - чия і над ким? Друга світова війна - то була перемога загальна, а для України - це не була перемога - колонія так і була колонією, Україна.

Галицькою площа була ще якихось 40 років тому. 

Михайло Кальницький, історик, дослідник Києва:

Ще 1869-го року цей простір, який фактично тільки входив, тільки інтегрувався до Київської міської межі, тоді його оформили як площу, тоді ще площу Ринкову - і назвали Галицькою площею. Причому в пояснені до цієї назви підкреслили в дусі навіть сучасної російської пропаганди, що це про те, що тут починається дорога в Галичину, а це колишні володіння Русі і Києва. 

Але до назви потяглися руки радянської влади.

Олександр Алфьоров, історик, голова експертної топонімічної комісії м.Києва:

Назви з'явилися в 1985р. До річниці перемоги так званої у Великій вітчизняній війні. Ця назва з'являється в Києві виключно у 1 985-у році. Але нам необхідно розуміти, що ця перемога трактувалися як перемога у Великій вітчизняній війні. Хоча ми знаємо, що межі Другої світової війни і територія України знаходилися в вогнищіДругої світової війни від 1939-го року і аж ніяк не по 8-е 9 травня 45-го року, а до завершення війни у вересні 45-го року. Тому ця назва є ідеологічною в контексті саме російської історії.

Проспект Перемоги також змінив назву на Берестейський. Бо ця дорога колись прямувала до Берестя, одного із найдавніших міст Галицько-Волинського князівства. Історичні назви повернули ще 29 вулицям. Приміром, Тропініна стала Якубенківською. 

Михайло Кальницький, історик, дослідник Києва:

Якубенко Олексій був колись інженером. Він зробив багато для Києва для його благоустрію, що наприкінці 19-го століття, потім він був меценатом і саме тут на цій вулиці, якій зараз повернули його ім'я Якубенківська - він створив так звану школу домоводства, в якій місцевим дівчатам з бідних родин могли допомогти стати на ноги, щоб вони не потрапили в якісь неприємні ситуації. Бо Лукʼянівка була не дуже з точки зору кримінальної не найбільш безпечно точкою Києва. 

Уже рік столиця активно декомунізується і дерусифікується. Кияни голосують в додатку "Київ Цифровий", ескпертна комісія розглядає нові назви, а Київрада потім їх затверджує. Вулиці називають на честь видатних українців та героїв, які загинули, захищаючи Україну. 

Богдан:

Це треба було зробити ще в 1991 році, коли Україна відновила державну незалежність, а не тягнути до цього часу. Очевидно, що ми спізнилися з таким рішенням. Але краще пізно, ніж ніколи в даному випадку.

Анна Каменєва, кореспондентка:

Київ - на фінішній прямій. У столиці вже перейменували 268 вулиць, провулків та проспектів. На черзі - ще майже сотня. От приміром вулиця Льва Толстого - кияни вже проголосували і обрали для неї нову назву - Гетьмана Павла Скоропадського. 

Площа Льва Толстого - стане Площею Українських героїв. Тож і станція метро отримає таку ж назву. А "Дружби народів" - стане "Звіринецькою". Ці рішення чекають на затвердження в Київраді. Назви інших станцій - поки не чіпатимуть. 

Ксенія Семенова, депутатка Київської міської ради:

Була така поспішна ініціатива метрополітену, коли вони зробили це обговорення в Google-документах просто без достовірного опитування. І там були і Берестейська, і Мінська, і інші, і Героїв Дніпра. І це викликало такий дуже багато дискусій в суспільстві серед киян. І вирішили ці станції поки що відкласти, по ним не було ще громадського обговорення в "Києві цифровому" і проектів рішень найближчим часом не буде по цим станціям.

Почали очищувати столицю і від памʼятників радянському минулому. 

Анна Каменєва, кореспондентка:

На мапі скверу – памʼятник Валерію Чкалову все ще є, а от на самому постаменті, його вже нема. На черзі - пейременування самого скверу. І громадські обговорення - що ж саме поставити на це порожнє місце або ж взагалі прибрати постамент. 

В Маріїнському парку віднині немає і памʼятника радянському генералу Ватутіну. 

Олександр Алфьоров, історик, голова експертної топонімічної комісії м.Києва:

Він є керівником тоталітарної системи, яка нищила тисячі людей і це була політика геноциду проти України.  Вся система Советского союзу була побудована на тому, що це була антилюдяна система. Відповідно Ватутін і інші маршали, яких ми прибрали з Києва, це були командним елементом з Кремля. Це були генерали-окупанти. І яким би не був би їх внесок в боротьбу з нацизмом, але ми маємо в першу чергу думати про Україну, тому що ці люди вони… але населення, вони дозволяли створення так званих польових військкоматів, коли людей без зброї забирали з сіл і гнали на взяття Дніпра. 

Не омине декомунізація й інші монументи.

Очікуємо рішення Мінкульту, яке дозволить нам також прибрати памʼятник Щорсу. На чому вже давно наполягають кияни.

І наполягають красномовно - отакими написами. Є у місцевих й інші ідеї, що зробити з памʼятником.

Павліна:

Коня залишити, кінь потрясающий. Щорс - там такий кінь, памʼятник коню, а не Щорсу, і його знищувати, я вважаю, що це злочинно. Краще стерти, що це Щорс, зняти голову і вершник без голови. 

Михайло Кальницький, історик, дослідник Києва:

Може переосмислити цей момент, щоб його не чіпати, бо це буде велика культурна втрата. А назвати пам'ятник "Українському вершнику".

Просить прибрати його - і Пушкін. На памʼятнику - теж зявилися отакі написи. 

Ксенія Семенова, депутатка Київської міської ради:

Вони мають статус національної пам'ятки, відповідно цей статус або знімає Кабмін, рішенням Кабміну знімається статус. Або статус залишається, тобто ми визнаємо, що мистецьку певну цінність ця скульптура має, але тоді департамент культури повинна готувати проект перенесення. Ми зараз на таких дискусіях знаходимося з департаментом і з Мінкультом, яким шляхом нам краще піти.

Загалом у переліку на перенесення та демонтаж - понад 60 памʼятників, меморіалів, памʼятних дошок.