День пам'яті загиблих захисників України: історія Героя [ Редагувати ]
І сьогодні команда Телеканалу "Інтер" згадує свого колегу, полеглого у боях під Вугледаром, оператора черкаського регіонального корпункту Павла Тимошенка. Йому назавжди 42. Вічна пам'ять Герою!
Десятки світлин зі зйомок, з колегами, з відпочинку. І майже скрізь Павло стриманий, усміхнений і з камерою. У цій кімнаті, сповненій материнського горя, є окремий пам'ятний куток із чорно-білим фото та речами сина. Згадувати про найстрашнішу втрату жінці все ще важко.
Наталія Тимошенко, мати загиблого Павла Тимошенка:
Не могла зупинити його, бо розуміла його патріотичний дух, троє діток, сім'я, а тут звучить, що до Києва доходять, він не міг тут залишатись в тіні, він зразу пішов перший день.
Павло був добровольцем у складі тероборони, спочатку виконував завдання на рідній Золотоніщині. А згодом їхній батальйон перекинули на Полтавщину, потім під Бахмут. А вже в лютому 23-го під Вугледар, де на той час точилися найзапекліші бої. Там 5 лютого Павло і загинув.
Роман Тимошенко, брат загиблого:
Він був реальним патріотом і хотів змінити своє життя і життя України на краще.
Це Роман Тимошенко розповідав нам про брата напередодні похорону. Його проводжали в останню путь разом з однокласником Ігорем - чоловіки товаришували все життя. Їх поряд і поховали. Тоді Роман розкрив, звідки Павло отримав свій позивний "Знахар".
Роман Тимошенко, брат загиблого:
Проблеми зі своїм здоров'ям, а також в побратимів, він шукав трави й заварювали, після чого виліковувались, після чого йому дали позивний "Знахар".
До повномасштабного вторгнення Павло Тимошенко працював оператором телеканалу "Інтер" у черкаському корпункті. Його колега - воєнний кореспондент Станіслав Кухарчук і досі зберігає в офісі пам'ятні дрібниці про друга.
У мене чесно рука не піднімається виливати, така згадка про нього, це його улюблена чашка.
Найважче, каже Стас, говорити про Павла в минулому часі. Бо мріяли разом знімати сюжети про відбудову України після перемоги. А тепер одна мрія залишиться нездійсненною.
Станіслав Кухарчук, колега загиблого Павла Тимошенка:
Не ходити до нього на могилу, а працювати разом, з ним дійсно було комфортно як з людиною, як з професійним оператором, ми один одного розуміли з пів слова, 12 років пропрацювали разом, цей офіс був другий дім для нас, бо в нас кожен день зйомки.
Пам'ятник Павлу на алеї Героїв у Золотоноші має дві світлини - у пікселі з одного боку та з камерою з іншого. Сюди батьки приносять свіжі квіти, щоб у тиші, сповненій болю, побути з сином.
Наталія Тимошенко, мати загиблого Павла Тимошенка:
З різних напрямків поховані його побратими, друзі, об'єднує нас тут одне горе - це втрата синів, чоловіків, братів, які не побоялись і пішли захищати усіх - родину-Україну.
Тепер Павлу назавжди 42. У нього залишилось троє дітей і онук, якого він встиг побачити лише на фото. А друзі й колеги пам'ятатимуть його так, як написано на пам'ятнику - з іскрою в очах та з внутрішнім відчуттям вдалого кадру.
